3 квітня у приміщенні Бібліотеки для дітей, що знаходиться по вулиці Героїв Небесної Сотні, 36, відбулася зустріч академістів клубу «Вікторія» та «Водограй» з нагоди першої річниці визволення Київщини від російських окупантів. Завідувачка центральної бібліотеки Людмила Чупак та її колеги не лише підготували тематичні відео, але й запросили до участі з білоцерківськими пенсіонерами людей, яких вони добре знають та які брали активну участь в деокупації населених пунктів Київської області, а тому згодилися поділитися спогадати про події річної давнини. Мова йде про Віктора Євтушенка, Сергія Бурлаку та Олександра Ярмолу. Саме вони й розповіли академістам про свою участь у визволенні Київщини.
Так, Віктор Євтушенко, який добре знаний білоцерківцям як письменник, поет-гуморист, громадський діяч та голова незалежної профспілки працівників Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги, пригадав, як рік тому з колегами поїхав на евакуацію мирних жителів окупованих населених пунктах. Вони їхали в Бородянку, але на ворожому блок-посту були затримані. Про обшуки та розмови з окупантами, про жахливі руйнування помешкань українців, про факти знущань росіян над цивільними громадянами Віктор Євтушенко описав в книзі «Відрядження в пекло». Під час зустрічі з академістами він лише частково розповів про ту небезпечну поїздку та запропонував придбати книгу.
Фіксувати історичні події взялися й місцеві краєзнавці – Сергій Бурлака та Олександр Ярмола. Обидва історика вирішили по гарячим слідам занотовувати те, що чули і бачили. Кандидат історичних наук Сергій Бурлака спеціалізується на темі окупації Білої Церкви та визволення міста від фашистських загарбників. Тепер ще й фіксує окупацію Київщини та визволення її від російських фашистів. Між іншим, пан Сергій з перших днів війни записався в добровольчий батальйон. А його колега, кандидат філософських наук, викладач БНАУ Олександр Ярмола уклав контракт зі ЗСУ, адже мав уже досвід визволення України від російського ворога ще під час антитерористичної операції. Наразі пан Ярмола знаходиться у Білій Церкві на реабілітації після поранення. Тож обидва історика охоче поділилися з академістами власними спогадами.
Також коротко про час окупації с. Велика Димерка розповіла Ніна Скоробагатько, яка є координатором клубу «Вікторія». Річ у тім, що її 88-річна мати не захотіла виїжджати з села і всі вибухи та обстріли пережила у погребі із сусідкою. Пані Ніна показала присутнім фрагменти осколків, які знайшли на подвір’ї матері вже після деокупації. А бібліотекарі показали відеосюжет про те, яке жахіття пережила Велика Димерка під час окупації та скільки місцевих мешканців убили окупанти.
Також до уваги глядачів бібліотекарі приготували відео зі спогадами бійців 72 ОМБР ім. Чорних Запорожців, які визволяли Київщину, зокрема і село Мощун.
Трепетною, світлою ноткою в залі прозвучали вірші у виконанні юних білоцерківців, які вже є лауреатами багатьох бібліотечних конкурсів, а саме: Владика Мельниченка та Захара Василенка. Коли чуєш з вуст дитини зізнання у любові до рідної батьківщини, готовності її захищати, розумієш, яка колосальна різниця є між нами, українцями, і росіянами, що живуть лише заради того, аби на когось напасти, пограбувати та вбити.
Зустріч була непростою, багато хто з людей поважного віку витирав сльози, бо слухати спокійно про катування неможливо. Але ми мусимо пам’ятати всі злочини росіян, розуміти, що ці «брати» заспокоються тільки тоді, коли добре отримають у відповідь. Ні про який мир з навіженою нацією говорити не варто. Звісно, якщо хочемо вижити і перемогти.