Контакти

м. Біла Церква

вул. Гординського, 24

тел.: 39-14-15

тел/факс: 39-11-32

fond_efimenko@ukr.net

Новий сезон відкрили новою виставою

 

За дев’ятилітню історію активної діяльності Академії пенсіонерів  цьогорічний початок нового сезону став особливим, позаяк не можна  в умовах адаптивного  карантину  збирати  великі зали (як ми це робили в попередні роки), а тому камерно, по-сімейному відкрили новий етап активного творчого життя людей поважного віку. Та ніхто не нарікав, не шкодував, а, навпаки, усі раділи зустрічі з давніми друзями, щиро вітали артистів на імпровізованій сцені – членів  клубів «Криниця життя» та «Зарічанське джерело», учасників театрального гуртка,  задіяних у виставі «Доля матері».  Їм випала честь шість разів зіграти виставу і щоразу для нових глядачів із інших клубів Академії пенсіонерів.

У виставі – три дії, з яких і дізнаються глядачі про життєві проблеми жінки Галини, яка рік тому провела в останню путь свого єдиного коханого чоловіка Сергія: п’яний сусіда спричинив ДТП і отримав від суду лише 5 років покарання. Та Галина, попри всі життєві випробування, поставила на ноги дітей-підлітків, дочекалася внуків і зовсім зістарилася. Тому й почали діти торгуватися, кому ж матір до себе забрати, бо й хату її продали, й господарство вже розпродали. Немає куди повернутися матері Галині, яка змушена погодитися на будинок для престарілих…

Усі паузи, пов’язані зі зміною декорацій, були заповнені народними пісенними композиціями, їх виконав дует у складі Ольги Руденко та Антоніни Рибак. Лунали пісні про дітей, матерів, хату, з якою прощалася головна героїня, українське село тощо. Голосами цих двох панянок виспівувалася доля простої української жінки-матері.

Авторка, режисерка, постановниця, виконавиця головної ролі цієї вистави – Ольга  Максимівна  Ковальчук.

А ось один із відгуків на виставу, який написала координатор клубу «Пролісок» Галина Бакал: «Що сказати? Молодці! Браво! О.М.Ковальчук - авторка цієї п’єси -  розкриває злободенну тему нашого сьогодення:  відносини  між дітьми та їхніми  літніми батьками. Дуже багато зараз трапляється таких випадків, коли діти вмовляють   стареньких батьків продати свої будинки, обіцяючи славне життя разом із ними, а потім виходить так, що батьки після цих обіцянок  опиняються в будинках для престарілих . Отож не треба виривати стареньких батьків з корінням з їхніх  хатинок, де вони прожили все життя, бо вони як польові квіти…  Багато хто з нас, напевно, помічав:  нарвеш розкішний букет цих квітів, поки довезеш додому, дивишся, а вони вже пов’яли. Так і наші батьки: допоки живуть у  своїй хаті, клопочуть по господарству, на городі,  то це додає їм сили і здоров'я, а тільки ми позбавляємо їх всього цього, вони в’януть,  як польові квіти. А якщо вже іншого виходу немає, то треба забезпечити своїм батькам достойне життя, з любов’ю та повагою до них. Червоним ланцюжком на додаток до вистави, було вкраплення українських народних пісень, які внесли магнетизм і колорит у  дійство.

 Перед виставою  авторка О.М. Ковальчук  задалася питанням ... Звідки це все в  нас у такому віці? Пишемо п'єси, малюємо, складаємо вірші, ставимо вистави. Я думаю, що це все було в нас закладено з дитинства.

Але за браком часу  нашим батькам не було коли цим займатися, хоча,  не хочу Бога гнівити, багато хто з нас ходив до музичної школи, в драматичні, танцювальні гуртки, але потім закрутило життя - сім'я, робота, діти. І ось тепер,  коли діти виросли, живуть своїм життям, ми стали набагато вільнішими,  і той талант, який був в нас довгий час під замком, вирвався на волю.  І це чудово! Здорово, що є такий Благодійний фонд Костянтина Єфименка, який зібрав нас, людей «золотого віку», під своє крило!»

Фотоальбом. Новий сезон відкрили новою виставою.

 

Поділитись з друзями: