Світлана Линник

 

У двадцять перший день весни, у день весняного рівнодення, людство відзначало Всесвітній день поезії.

Поетичне слово здатне творити дива, надавати сили стражденним й знедоленим, освідчуватись у почуттях, вести на барикади. А створюють поезії неймовірні  люди, яких Господь наділив даром звичайні слова складати у рими. Отже — це ще й свято поетів й поеток.

Саме тому 21 березня у читальній залі бібліотеки-філіалу №4 для членів клубу «Зарічани» Академії пенсіонерів відбулася поетична зустріч «Поезія весни». Звучало віршоване слово з вуст білоцерківчанки поетеси-аматора Марії Сударенкової з клубу «Гармонія». Марія Данилівна почала віршувати у юнацькому віці. Все, що відчувало її серце і розум, лягало віршованими рядочками на папір.

На її думку, поезія присутня в нашому житті кожного дня, саме життя в усіх його барвах, з його смутком та радістю – це поезія. Автор зачитувала вірші на вічні теми: кохання та зради, щастя і горя, дружби та ненависті, миру та війни, свободи та неволі. Марія Сударенкова глибоко переймається подіями, що відбуваються в Україні, виступає зі своїми віршами на Майдані до річниць вшанування Героїв Небесної Сотні. ЇЇ  твори неодноразово друкувались у військовій газеті "Знамено Перемоги" для бійців у зоні АТО.

Прекрасним доповненням цієї зворушливої зустрічі став музичний виступ подружжя Таскіри та Володимира Максюти, членів клубу «Гармонія», які виконали свої улюблені пісні «Волошки сині», «Гуляв я три роки», «Голубина пара», «Лебедина вірність».