Осінь. Найбагатша, найщедріша пора, пора радості та смутку, пора спокою і тривог, пора сподівань та нових вражень. Можливо, саме тому так багато свят на честь Богородиці саме восени. Це і свято Різдва Пресвятої Богородиці, і одне з найбільших свят - свято Покрови Пресвятої Богородиці. Храми, монастирі будувалися на честь Пресвятої Богородиці, її шанували, до неї зверталися у своїх молитвах, їй присвячували свою творчість художники і композитори, поети і прозаїки, а вона в свою чергу надихала їх та допомагала.
Клуб «Серпанок» до свята Покрови отримав від Благодійного Фонду Костянтина Єфименка та свого куратора Олександра Івановича Ящука незабутній подарунок - подорож до Святих місць Володарщини. 14 жовтня комфортабельним автобусом академісти потрапили до місць, які стали історичними пам’ятками Київщини та мають неповторну красу природи. Але все по порядку.
Пункт перший.Неперевершений архітектурний витвір - Святопокровський храм в селі Пархомівка. У невеличкому селі на Київщині несподівано розташувалася солідна пам’ятка архітектури – екзотична Покровська церква, схожа на мечеті, візантійські церкви, готичні храми, але тільки не на православну церкву з української глибинки. Серед творців цього дива є й Микола Реріх. Одна з архітектурних перлин, що своєю незвичною композиією, окремими стилізованими деталями, роботою видатних митців по праву може вважатися найунікальнішою культовою спорудою на наших теренах.
До захоплюючої мандрівки святими місцямидодатковим бонусом стало відвідування Свято-Покровської церкви, що в селі Ожегівка.
Пункт другий. Весь православний світ відзначав в цей день свято Покрови Пресвятої Богородиці, а жителі Ожегівки та Пархомівки - ще й храмове свято. В Ожегівці збереглася дерев'яна Покровська церква, яку збудували в 1882 році. Нині це пам'ятка архітектури місцевого значення. Це місце має добру славу далеко за межами Володарського району, тому що цьому старовинному дерев’яному храму вже понад 130 років. І головне - весь цей час, за будь-якої влади в ньому не припинялася служба Божа.У пошані в людей священик Свято-Покровської церкви благочинний Микола Михайлович Сичевський. В Ожегівці він служить вже понад сорок років. Священик разом із прихожанами зустрів академістів клубу «Серпанок» на порозі храму . Після служби та благословення протиієрея Свято-Покровської церкви склалося враження, що в цій церкві, у дуже особливий спосіб,ми зустріли Бога, послухали Його слово, прийняли святе причастя… Бог є всюди, і в такій намоленій церкві, з таким священиком це відчувається по-особливому.
Пункт третій. Свято-Троїцький храм у Рудому Селі. Він являє собою пам’ятку архітектури 19 століття. До процесу його появи і будівництва причетні десятки відомих осіб, але головна візитівка храму –ікона Божої Матері Пресвятої Богородиці роботи галицького майстра кінця 18 століття, яка має чудотворні властивості і зцілює хворих людей переважно з вадами зору та опорно-рухової системи.Ікона з’явилася в маєтку місцевого поміщика С.Залєського на початку 19 ст. Розповідають, що пан, шукаючи зцілення від астми, часто їздив лікуватися, в тому числі й за кордон. В одній із таких подорожей він придбав ікону Божої Матері старовинного письма, перед якою молився про зцілення під час лікування. Вражений результатом і сповнений вдячності іконі, С.Залєський розпочав будівництво Православної Троїцької церкви в рідному Рудому Селі, будучи католиком. Звістка про чудо-ікону швидко розлетілася по Київщині. До ікони Божої Матері потягнулися віруючі, несучи їй свої нещастя, хвороби та скорботи й отримуючи по своїй вірі й молитвах зцілення від недугів. Про все це дізналися від місцевого священика отця Ігоря, який гостинно зустрів академістів та подарував їм своє благословіння й поздоровив з одним із найвеличніших православних свят.
До Білої Церкви повернулися сповнені Божою Благодаттю. Усі чомусь хочуть подорожувати десь далеко, не підозрюючи, що скільки цікавого поруч!
