До 20-річчя незалежності України заплановано вихід у світ нового науково-популярного видання «Браницькі». Його автором є відомий історик, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею Євген Чернецький.

      Робота над цією книгою тривала не один рік. І хоча позаду залишилися копіткі історичні дослідження, тривалі відрядження до Польщі, але незабутніми будуть ті відчуття, які охоплювали невтомного автора, коли вдавалося відкрити щось нове, знайти пояснення до цього часу не відомому біографічному факту, відчути смак перемоги над власною втомою, адже працювати доводилося в поті чола.

      Журналісти газети «Білоцерківці» звернулися до пана Євгена з проханням розповісти з перших вуст про свою нову роботу, яка стане в пригоді всім, хто наполегливо цікавиться історією рідного краю.

- Євгене Анатолійовичу, скажіть, будь ласка, на якій стадії готовності ваше нове видання, адже, наскільки нам відомо, книга мала б побачити світ ще в липні?

- Так, для нового видання вже повністю написано всі тексти, підготовлено покажчик, підібрано півтисячі ілюстрацій. Але, як з'ясувалося, ця книга потребує значно більшої кількості саме ілюстративного матеріалу, тому я доповнив її ще близько 300 малюнками, світлинами, замальовками тощо.

      Нині видавець Олександр Пшонковський, з яким ми упродовж останніх 10 років підготували до друку не одну книгу, працює над тим, щоб привести увесь цей матеріал до відповідного технічного рівня, аби він неконфліктно зайняв своє місце в макеті нового видання.

      До цієї книги входитимуть близько півтори сотні родинних фотографій Браницьких, окремі з яких друкувалися лише в польських виданнях і відібрані з родинного фонду Тарновських – однієї з дочок графа Владислава Олександровича Браницького зі Ставищ. Це портрети діячів свого часу, краєвиди, що, можливо, відомі в Польщі, і то тільки для фахівців, які займаються історією живопису, і зовсім невідомі широкому загалу, не кажучи вже про Білу Церкву. Для мене самого, наприклад, стала відкриттям дуже цікава акварель кінця 1870-их років Станіслава Масловського «Зимовий краєвид на Торговій площі», з якої видно, що архітектура Торгових рядів дещо змінювалася з того часу.

- Яку назву матиме книга?

- «Браницькі», хоча робоча назва була «Графи Браницькі». Але, проводячи дослідження, уже в лютому-березні 2011 року, коли книга була майже готова до друку, з'ясувалося, що треба дописати ще близько 40 сторінок і вмонтовувати новостворене до готової канви основного тексту. Справа в тім, що рід Браницьких дослідники традиційно виводять із початку 16 століття, коли фіксується це прізвище в письмових джерелах. Треба зазначити, що в Середньовіччі не було прізвищ як таких - тобто рицарство, яке потім стало шляхтою, писалося просто від маєтків, наприклад «Томаш із Браниці». Прізвище – це вже продукт кінця 15 - поч. 16 ст, коли форма «з Браниці» трансформувалася у Браницький. А оскільки маєтків було багато і вони переходили в межах родини від одного до іншого, то й навіть рідні брати могли писатися від різних маєтків.

      Тоді я усвідомив, що тим маєтком, від якого Браницькі почали писатися Браницькими, володіли їхні предки герба Корчак із початку 15 ст. Тобто в 1415 році цей маєток уже знаходився у власності прямих предків по лінії батька Францішека-Ксаверія Браницького, саме він першим зі свого славного роду почав писатися граф Браницький, але в моєму виданні розповідається і про його предків, які ще не були графами, тому довелося робочу назву скоригувати, і це, я вважаю, справедливо.

- Скільки років ви досліджуєте цю тему?

- Безпосереднє зацікавлення Браницькими співпадає з тим часом, коли я прийшов на роботу до краєзнавчого музею, тобто з 1991 року. Як не дивно, але до середини 90-их років я цією темою не цікавився спеціально, позаяк у музеї існувала традиція, що заступник директора з науки автоматично отримував у спадок від попередника тему про Браницьких, яка упродовж років переходила від одного до іншого. З огляду на наукову етику, дублювати тему наукового дослідження і тим більше влаштовувати конкуренцію колегам не було сенсу.

        А підштовхнула мене до початку роботи «Замкова гора». Віктор Адаменко – на той час головний редактор газети - запропонував у місцевій пресі розмістити серію публікацій про графів Браницьких і звернувся до нашого заступника директора з науки, який мав колосальний матеріал, бо з 1993 року безпосередньо контактував із нащадками Браницьких. Так склалися обставини, що ці статті довелося писати мені. Отож вийшла серія публікацій про Францішека-Ксаверія Браницького, а потім і про Олександру Василівну, які стали досить популярними. Говорили бібліотекарі, що читачі довгий час копіювали ці статті, оскільки нічого систематизованого на цю тему ще не було. Тому разом із В.Іванцівом ми уклали збірку матеріалів про Браницьких, її наклад був 500 примірників, і вона розійшлася у фантастичному темпі - за декілька тижнів.

     Браницькі мали значні можливості, величезні маєтки, виявляли колекціонерські, природничі, наукові зацікавлення, виступали меценатами, самі були досить активними людьми, їхні родинні зв’язки мали величезне політичне значення для тогочасної Європи - тобто тема дослідження, пов’язана з Браницькими, була невичерпною, тому й моя цікавість до неї зросла дуже швидко.

- Яким Ви особисто бачите це видання?

- Це великий формат, обсягом біля однієї тисячі сторінок, книга презентабельна, повнокольорова, на крейдованому папері, з товстою обкладинкою, вагою близько трьох кілограмів. Можу сказати, що такого видання про Браницьких ще в Білій Церкві не було. Впевнений, що нащадки славних графів будуть приємно здивовані такому історичному дослідженню, яке з'явилося саме на теренах Білої Церкви. Наклад цього науково-популярного видання – 5 тисяч екземплярів.

- Пане Євгене, а чим відрізняється ваше видання від книги В.Перерви «Графи Браницькі: підприємці та меценати»?

- Це цілком різні речі. Володимир Перерва – дослідник історії церкви 19 ст., в цьому контексті він і написав свою книгу: тобто на будівництво яких церков Браницькі давали гроші, де вони опікувалися конкретними церковно-парафіяльними школами та інше. Його книга самодостатня і цікава.

      Мене ж цікавить меценатська діяльність відомих графів у повному масштабі, адже вони давали кошти на дослідження птахів світу, на створення музеїв, друк наукових праць тощо. Отож в масштабі цих грошей те, що вони подарували на місцеві справи, виглядає досить скромними сумами. Наші видання майже ні в чому не перетинаються, бо Браницькі – це така тема, на яку можна писати безліч статей, і вона не вичерпається.

      Хочу додати: мало кому пощастило видати власну книгу такої високої якості – вона вся повнокольорова, а це не тільки красиво, а й дорого. Я думаю, це початок фундаментальних досліджень у Білій Церкві, тому що вперше заявлено, що є людина, яка, власне кажучи, не просто здатна потиснути руку науковцеві, а готова реально допомогти. Навіть не уявляю, до кого ще можна звернутися в нашому місті з подібним проханням.