Олена  Буяненко

 

Напередодні дня вшанування пам’яті жертв Голодомору в бібліотеці-філіалі №4 відбулася година історичної правди «Їх міг врятувати хліб…». У заході взяли участь члени клубу Академії пенсіонерів «Зарічани» та семикласники БНВК ЗОШ №13.

В історії бурхливого XX століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Це одна з найстрашніших катастроф в історії людства, страшна трагедія, яка забрала мільйони людських життів. Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє в житті слово – «хліб». Шматок хліба коштував стільки, як саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине окраєць хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи.

Діти проникливо розказували вірш Антоніни Грицаюк «Святий хліб»,

 «... як люди з голоду вмирали, за що самі того не знали…»

Тривожні спогади про ті страшні часи, почуті від батьків, болем відгукнулися у серцях людей. Присутні почули свідчення учасників заходу: Світлани Миколаївни Журавльової, Тамари Андріївни Коломієць, Марії Василівни Міщенко, Володимира Артемовича Чалія, котрі хоч і народилися на кілька років пізніше тих моторошних подій, проте, пам’ять зберегла той жах, який довелося пережити їхнім рідним. Свій вірш «Голодомор» зачитав поет-аматор Анатолій Медвідь.

Ведуча заходу – завідуюча книгозбірнею Світлана Линник - наголосила, що й надалі потрібно пам’ятати про ті криваві сторінки нашої історії. Адже, тоді українців міг врятувати хліб, а тепер – пам’ять.

Учасники заходу покидали залу із маленькими окрайцями хліба, якого так прагнули ті, хто помер від голоду у далекому 33-му.