19 березня клуб «Гармонія» провів творчий захід з нагоди 210-ї річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка та іменин Ліни Василівни Костенко, яка сьогодні відсвяткувала свої 94 роки життя!

Урочистий захід відкрили Марія Сударенкова та ансамбль клубу. Пані Марія розповіла, коли народився великий поет, про його працю художника, а затим ансамбль виконав пісню на вірш «Реве та стогне Дніпр широкий». Також Марія Сударенкова декламувала рядки із поеми «Сова» про тяжку долю матері, в якої забрали в рекрути сина і якого вона не дочекалася…

У виконанні дуету Галини Лиманчук та Світлани Тимофеєвої прозвучала пісня на слова вірша Т. Г. Шевченка «Тополя». Людмила Паценко прочитала уривок з поеми «Сон», після чого Таскіра Максюта сольно виконала пісню «Вітре буйний, вітре буйний!…»

Світлана Тимофеєва напам’ять читала вірш «Лілея». А пані Людмила Клименко сольно виконала пісню «Зоре моя вечірняя» та читала вірш «У всякого своя доля».

Ансамбль клубу заспівав «Думи мої, думи мої», Наталія Пащенко читала вірш «Така її доля», Валентина Миронова – вірші «Садок вишневий коло хати», «Тополя»,  а Ольга Штанько підсумувала частину заходу, присвяченого нашому Пророку, віршом «Заповіт».

Оскільки зустріч відбувалася на день народження Ліни Костенко, то академісти не могли залишити цей факт поза увагою і привітали іменинницю зі святом. Нова учасниця клубу «Гармонія» Ніна Микитенко підготувала коротку біографічну довідку про Ліну Костенко та прочитала два її вірші, присвячені нашій природі, адже 20 березня людство відзначає Всесвітній день Землі: «Ще назва є, а річки вже немає» та «Шипшина важко віддає плоди». Власне вітання оголосила Марія Сударенкова, нагадавшт присутнім про те, що Ліна Василівна, попри дуже поважний вік, активно відкугується на події в нашій країні. І процитувала її сучасний вірш:

«І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви”.

Та на цьому творчий захід у клубі не завершився. Таскіра Максюта та Марія Сударенкова ще прочитали вірші Ігоря Коменданта, свого одноклубника. Його дружина Людмила Комендант була багаторічної учасницею клубу.  Вона мала золоті руки та хист до рукоділля. На жаль, пані Людмила відійшла у вічність. Затим пані Таскіра розповіла як з Володимиром Петровичем нещодавно з’їздили в містечко Брюховичі на Львівщині на запрошення Людмили Гришко з ГО «Золоті роки». За сприяння цієї громадської організації та греко-католицької церкви в Брюховичах організували для переселенців кілька днів реколекції, тобто духовного відновлення через молитву, сповідь, конференції. На цьому зібранні Таскіра та Володимир Максюта співали українських пісень, розповіли про свою волонтерську роботу та відзнаки, у тому числі від Православної церкви України, та про Академію пенсіонерів як проєкт Благодійного фонду Костянтина Єфименка.

Тож академісти клубу гармонійно поєднали і вшанування творчості наших видатних поетів і пророків нації, і власних обдарованих академістів, і дізналися щось цікаве і нове, і чаю попили з власними смаколиками.