Щороку, коли зима добігає кінця, в Україні відзначають Масляну. Але мало хто знає, що предки з давніх часів відзначали Колодія, у якого сформувалися свої традиції, відмінні від Масляної.
Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду. Тож свято супроводжувалося обрядами, пов’язаними не лише з проводами зими й зустріччю весни, а й такими, що закликали до загального примирення, злагоди і всепрощення.
В останній тиждень перед Великим постом бібліотекарі філії №4 разом із членами клубу «Зарічани» Благодійного фонду Костянтина Єфименка та дев'ятикласниками БНВК ЗОШ №13 влаштували справжнє театралізоване дійство – «життя Колодки», оскільки символом свята прадавніх українців була колодка.
Жінки по черзі сповивали поліно - символ продовження роду, частину Дерева життя, а дівчатка клали його в колиску та водили хоровод. Старшокласники відтворили давній український звичай «в’язання колодки»: оздоблені барвистими стрічками колодки-полінця дівчата прив’язували майбутнім обранцям.
Не обійшлося на святі без самого Колодія, роль якого виконав член клубу «Зарічани» Андрій Красножон, який запросив усіх до примирення. Він запропонував стати в коло й почастуватися священним «колодієвим» чаєм, завареним на травах, зігрітих сонцем Дажбожим та прокалених вогнем Сварожим, аби очистити від скверни не тільки тіло, а й душу.
Ми вважаємо, що молодь потрібно долучати до фольклору українського народу, щоб частина української обрядовості жила в їхньому серці і ніколи не цуралися, того що вони – українці.