Контакти

м. Біла Церква

вул. Гординського, 24

тел.: 39-14-15

тел/факс: 39-11-32

fond_efimenko@ukr.net

Леонід Гажала "Я так живу"

 Людмила Полях, Ганна Нагорна

21 листопада у приміщенні бібліотеки №10 відбулася творча зустріч членів клубу «Чарівна мить» Академії пенсіонерів з автором книги, поетом – гумористом Леонідом Гажалою, нашим земляком, що проживає в сусідньому Сквирському районі.

 Автор презентував слухачам свою четверту книгу, в якій зібрані лірична поезія, патріотичні вірші, гуморески, присвяти. «Ця книга для тих, хто любить Україну, хто кохав і був коханим, хто найскладніші життєві ситуації сприймає з посмішкою і гумором», - каже Леонід Гажала.

Леонід Гажала розповідає про те, як почав писати, так: «Мене цьому ніхто не вчив, не підказував. Я просто римував слова і старався менше афішувати свою писанину, боючись насмішок. Ще, може, те, що я почав писати, заслуга сотень і сотень книжок, які перечитав, починаючи з казок у першому класі. Читав усе підряд - книги, журнали, газети. Навіть, женучи в поле корову, браві з собою читання»

Шлях до слави у пана Леоніда був тернистий, не завжди і не всі маститі літератори хотіли визнавати творчий дар Гажали. Після армії, працюючи в Білій Церкві на початку 70-років, насмілився понести в літературну студію «Заспів» свої вірші. Але там один відомий літератор, який через багато років, підписуючи йому книгу, назвав Леоніда Гажалу білоцерківським самородком, не сприйняв його творчості. Після його критики у пана Леоніда на довгі роки пропало бажання брати в руки перо. І лише у 1989 році вийшла його перша гумореска «Велика подяка», яка пішла у світ. А вже після цього почали виходити віршовані збірки.

 

Варто зазначити, що з поетом академісти знайомі давно і навіть цитують його гуморески на пам'ять, адже він пише настільки цікаво, дотепно і водночас зрозуміло і просто, що його можна сміливо назвати нашим місцевим Павлом Глазовим.

Чому так цікаво читати і слухати твори Леоніда Гажали?  Відповідь на запитання дали ж самі шанувальники  його творчості, які завітали до бібліотеки-філіалу №10 на  презентацію  книги «Я так живу»: «бо в нього образна мова, це його генетичний код, який передався від предків»; «його слова, як метелики, - кожне зрозуміле та  без хитрощів».

 Незважаючи  на те, що за вікном небо вкрили чорні важкі хмари, в залі було світло і сонячно, звучала лірична поезія і неперевершений гумор.

«Я так живу» - четверта книга поета-патріота, поета-лірика, поета-гумориста. У ній «зібране» все життя Леоніда Йосиповича, яке тісно переплетене з життям України, тому під час виступу автора були і сльози – сльози-пам'ять, сльози-згадка, сльози-радість. Якщо людина навіть у найскладніших ситуаціях не втрачає почуття гумору, таку людину не зламати. Ой, скільки сміху в нас було!!! Отже, все буде добре!       За словами одного з присутніх на вечорі-презентації,  книга «Я так живу» може бути настільною і тоді всяка депресія пройде стороною.

                                                                      

Тож і цього разу автор декламував, причому напам’ять, свої вірші та гуморески. А вдячні читачі реагували бурхливими оплесками та іскрометним сміхом. А по закінченню зустрічі охоче купували нову збірку автора під назвою «Я так живу». До речі, збірку можна придбати у філії – бібліотеці №10 по вул. Крижанівського, 8.

Варто зазначити, що для клубу «Чарівна мить» зустрічі з поетами та письменниками стали звичними та улюбленими заходами. Наприклад, минулого року в цю осінню пору академісти зустрічалися з лауреатом Шевченківської премії Мирославом  Дочинцем, а в  грудні цього року знову відбудеться така ж зустріч.   

Поділитись з друзями: