До цієї мандрівки члени клубу «Промінь надії», що працює в районній бібліотеці на Таращанському масиві, готувалися завчасно й особливим настроєм. Адже із 50 академістів, які виявили бажання їхати на екскурсію, Переяслав-Хмельницький відвідували в свій час лише декілька осіб. Але про те, що на Київщині є таке славне місто-музей, де кожен куточок дихає історією і може розповісти більше, ніж сотні сторінок енциклопедії, - знали всі.
Отож, у Переяславі із задоволенням прослухали оглядову екскурсію, в ході якої дізналися про історію заснування міста, про таких славних українців, як Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода, лікар Козачковський, Тарас Шевченко та їхню роль у долі міста та України загалом.
Вразив той факт, що в Переяслав-Хмельницькому проживає 30 тис. мешканців, і водночас на території діє більше 10 храмів, споруджених у різні історичні періоди. Окрім того, 24 музеї пропонують відвідувачам та жителям міста поринути у світ нового цікавого й незабутнього. Тут вам і музей кобзарського мистецтва, і музей архітектури Переяслава часів Київської Русі, і музей історії православної церкви, і музей хліба, а також сухопутного транспорту, історії філософії, Трипільської культури, музей-пошта, меморіальний музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема тощо.
А чого вартий історико-етнографічний музей просто неба, де, уявіть-но, на десятках гектарів розкинулося справжнє стародавнє село: тут вам і шинок, і млинок, і вітряки, і хати з дворами та коморами, де мешкали гончарі, бджолярі, столяри, стельмахи, ткачі, бондарі. А зазирніть-но в таку хатину: скільки вишитих рушників на стінах ви побачите, обов’язково образи на покуті, на підлозі - лави, столи, скрині, прялки, мотовила, хатня утвар. А які ж печі розмальовані! Як пахне свіжоскошеним сіном, яким українці традиційно встеляли підлогу. А пучечки духмяних польових квітів та домашніх чорнобривців під сволоками!
Особливо схвилювала білоцерківських академістів розповідь екскурсовода про чотири приїзди Шевченка до Переяслава, один з яких ознаменувався появою відомого на весь світ «Заповіту». І дізналися вони про це в музеї заповіту Тараса Шевченка, який розміщений сьогодні в маєтку лікаря Козачковського. Як відомо, цих молодих українців поєднувала багаторічна дружба, а познайомилися вони у Петербурзі.
Дуже швидко підійшов до завершення той екскурсійний день. І хоча втома постійно нагадувала про себе, а коли поверталися додому, ще й під дощ потрапили, - але все це не могло ніяк затьмарити феєрії вражень від поїздки до Переяслава-Хмельницького.
Відгуки академістів
Надія Пермінова,
член клубу «Промінь надії»
Яка ж вона неповторно чарівна, наша Україна! Вкотре ми переконалися в цьому, побувавши в місті з тисячолітньою історією – Переяславі-Хмельницькому.
Саме в цьому місті на берегах річки Трубіж стояли один проти одного війська князя Володимира Глібовича та половецькі загони. Саме тут наші далекі предки відстоювали незалежність своєї землі.
Серед величезної кількості музеїв та історично значимих пам’яток, які просто неможливо обійти за один день, найбільше враження справляє музей Заповіту Т.Г. Шевченка.
З благоговійним трепетом проходили ми кімнатами будинку Андрія Козачковського, близького друга Тараса Григоровича, де неодноразово він бував, і де, будучи тяжко хворим, не знаючи, чи одужає, стоячи біля вікна і вдивляючись у зачаровану далечінь, писав він свої неповторні рядки: «Як умру, то поховайте мене на могилі…»
Незабутнє враження справляє і церква Бориса та Гліба, в підвалах якої збережено фундамент церкви, що стояла на цьому місті понад тисячу років тому.
Як можна було не доторкнутися до каменів, які прийшли до нас через віки і несуть в собі енергетику пройдешніх століть?
Неможливо перелічити всього, що було нами побачене за цей день, та все ж хочеться ще розповісти про відвідування музею під відкритим небом, що знаходиться неподалік цього славетного міста.
Тут зібрані українські хати, церкви та вітряки, привезені з різних куточків Середньої Наддніпрянщини.
Біла українська хата з глиняною долівкою, посипаною запашними травами, з розмальованою піччю, з вишитими рушниками над образами, квітником споришем на подвір’ї була для нас такою знайомою, ніби якась невеличка наша часточка колись жила тут.
Українська хата, описана в десятках творів наших письменників, генетично живе в нашій душі і, буваючи в таких місцях, розумієш, чому нас усіх так тягне до землі, до квітів, до вишиванок.
На території цього заповідника є 12 різних музеїв, серед них: музей хліба, українського рушника, сухопутного транспорту і навіть музей космосу.
Не все ми встигли подивитись, тому виникає бажання повернутись туди знову.
І насамкінець хочеться від усього серця висловити величезну подяку тим, без участі кого така екскурсія була б просто неможлива, а саме: Благодійному фонду Костянтина Єфименка та Олені Дмитрівні Ткач, яка очолює цей фонд.