Сьогодні дуже цікавий захід. Це, в першу чергу, культурна подія. Ми в Пирогово, ми в нашому минулому, ми в нашому дитинстві. Багато хто жив у таких умовах, а дехто бував у бабусь, дідусів чи в родичів.
Зустрілися, перезнайомилися з представниками інших груп - і в путь. Автобус – щось неймовірне, клас! Як школярі, невгамовні, співаємо, жартуємо, радіємо. Поки доїхали, тут і погода розгулялася, - вийшло сонечко, справжнє бабине літо! І ми з піднесеним настроєм рушили до музею, музею під небом.
Відразу ж поринаємо в старовину, у ХVІІІ-ХІХ століття: дідівська хата, як водиться, калина під вікном, криниця у дворі, журавель із відром, квіти біля тину. З трепетом заходимо до оселі – не повірите, сльози на очах у багатьох, кому за … Піч розмальована, лави, долівка, змазана червоною глиною, і сіно, стіл, лава, рушники вишиті на старовинних іконах, і квіти, квіти, квіти. Кругом домашнє начиння: верстак, скриня, дитяча колиска. Неможливо все перерахувати, все вражає. Дивуємося, як ми вже далеко від цього, ми цивілізовані.
Погостювали на Черкащині і Чернігівщині, на Поліссі і Полтавщині. Пройшлися вулицями Буковини і Гуцульщини. Ми порівнювали хати і прикраси, всі ніби однакові, лише відрізняються побутом і місцевістю. Тому на Наддніпрянщині дахи солом’яні, а на Буковині – дерев’яні. Відвідали дерев’яну церкву з чудовим іконостасом. На Буковині – костел, теж цікаво, зворушливо, літні сумують, згадують минуле.
Фотографуємося біля кожної старовини, біля вітряків і водяних млинів.
Тут також присутні іноземці, багато школярів, молоді, наречених.
Нам пощастило, саме в цей час проходили зйомки фільму про минуле, і ми з цікавістю трішки поспостерігали за цим процесом.
На імпровізованих вулицях продають вишиванки, незвичайні ручні вироби, сувеніри, ляльки. А які ласощі! Тут і медовуха, і самогон, і вино, і пиво. А на закуску і куліш, і борщ, і картопля з салом, деруни, вареники, ковбаси, соління.
І ми присіли на Співочому полі зі своїми запасами. Під’їли, поспівали, пожартували - і знову в дорогу.
Нарешті втомлені, задоволені сідаємо в наш автобус і знову з піснями та жартами додому. За цей день ми дуже зблизилися один з одним, обмінялися телефонами і розпрощалися, як давні знайомі.
Велика подяка робітникам і організаторам Національного музею народної архітектури та побуту України за їх працю, винахідливість, старання, за пам’ять про минуле нашого великого слов’янського народу, нашу Україну. Бо немає історії - немає народу.
