Кореспондент клубу «Діамант»
Наталія Павлівна Пащенко
Цікава літературна подія відбулася 21 листопада в органному залі, де зібралися академісти Білої Церкви. Затамувавши подих, переповнена зала слухала Марію Постоєву, яка представила на суд слухачів свої поетичні твори.
Це був звичайний творчий вечір незвичайної людини, жінки з великим серцем і поетичною душею, талант якої спалахнув раптово під сильними враженнями від однієї доленосної зустрічі. І чимдалі - розгорається жарким багаттям, яке не пече, а гріє і бадьорить душу.
Олена Ткач, директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка, оголосила вихід поетеси - і зала гучними аплодисментами зустріла красиву жінку срібно-золотавого віку. Почалося дійство…
Марія Олексіївна читала вірші про своє дитинство, юність, про батьків, про своїх дітей та онуків, а також про актуальні події міста й усієї України.
Академісти з цікавістю переглянули відеоальбом, який увібрав у себе всі події, що супроводжували життя поетеси, починаючи з дитячих років і закінчуючи зрілістю: весілля, проводи в армію брата, народження власних дітей - усе, що можна було задокументувати.
Марію Олексіївну вітали знайомі, друзі юності, земляки, учні Білоцерківського колегіуму, представники клубів Академії пенсіонерів і, звичайно, найрідніші люди. Жінці-матері є ким пишатися: син – підполковник у відставці, донька – кандидат економічних наук, викладач Київського вишу. З невісткою та зятем вони привітали матусю теплими подячними словами та вручили їй квіти як символ поваги й любові.
Лунали пісні відомих авторів української естради, а також авторські пісні. Так, уперше вокальний ансамбль «Спадщина» клубу «Журавка» (худ. кер. Ніна Левченко) виконав гумористичну пісню «Сталась незадача» на слова Марії Постоєвої, музика Олександра Земляра.
Слухали жінку, і звучали такі проникливі слова, що в багатьох слухачів навіть сльози з’явилися на очах, тому що в тих віршах описані події, які пережили всі ми.
Присутні були схвильовані й аплодували, аплодували до болю в долонях. Мабуть, і сама Марія Олексіївна також сльозинку зронила, але була дуже щасливою і вдячною за привітання.
Цікава жінка. З її розповіді зрозуміло, що вона бере активну участь у житті міста, області і всієї України. І на всі події відповідає черговим твором, які й виклала нам на цій творчій зустрічі.
Хіба можна лишитись осторонь того великого почуття, на яке надихнула нас Марія Постоєва своїми творами, наповнила душі відчуттям смутку і радості.
Смутку, що мало ми цінуємо роки, які відходять.
Радості, що є люди, з яких можна брати приклад, як любити життя.
З подякою звертаємось до Фонду Костянтина Єфименка за це чудове свято душі, за надання нам змоги активно жити подіями міста й цікавими зустрічами.
Шановна Марієчко, моя мудра порадниця!
Ти на ділена талантом і багатим життєвим досвідом, твої вірші сповнені сподівань, жіночих надій, страждань та материнського щастя. Твої вірші – це промінь тепла, що проходить через серце. Ти якось по-особливому відчуваєш душевний стан, умієш так точно й просто передати його. Читаючи твої вірші, відчуваю: це – про мене, це мій стан душі, це – я! Дякую, рідненька, за твоє перо, за відкрите серце, за твою мудрість. Дякую, що ти є!
З повагою Валентина Потапенко, м. Житомир
Маріє Олексіївно!
У Вашому прізвищі два корені: ПОСТ і ЄВА.
ПОСТ – це охорона, ЄВА – теж охорона, але це – охорона кохання.
МАРІЯ – від батьків ім’я, ім’я Божої Матері.
Мистецтво Вашого вірша потрібне людям, які хочуть залишитися людьми. Тож не полишайте свого посту ЄВО-МАРІЄ!
Валентина Зимня, народна артистка України, м. Київ
Тобі, Постоєва Маріє –поетесо,
Бажаємо завжди і повсякчас:
Здоров’я і натхнення, а твій внесок
Хай радує усіх, як дитинча!
Надія Бочарова-Романенко, м. Дружківка
