Саме це твердження пульсувало незримим лейтмотивом упродовж усього Дня іменинника, що проходив у клубі «Сузір’я» Академії пенсіонерів.
Чествували іменинників не одного місяця, як це за звичай склалося в клубі – а цілого кварталу. Тож назбиралося їх чималенько, а до того ж віднайшлося і декілька ювілярок. І от що відразу впадало в око - те, як зустрічали людей, що в силу тих чи інших причин (бо це ж життя – то внуки похворіли, а то відвідували далеких родичів) були тривалий час відсутні на зустрічах «Сузір’я» - як подруг, з якими тільки вчора бачилися, як співрозмовника, що на половині речення вийшов на секунду і повернувся ж відразу, закінчуючи думку. Треба було бачити ці усміхнені обличчя, ці обійми та обмін емоційними розповідями!
Під аромати запашного чаю кожна іменинниця отримувала вітання – від куратора клубу - Євгенія Дороша, координатора – Валентини Зикової, подруг та просто членів Академії. Когось на додачу до подарунків та квітів вітали віршованими рядками, а когось – просто побажаннями, щирими та безпосередніми, бо йшли від серця. Між привітаннями лунали пісенні композиції у виконанні академістки Людмили Безкрилої. До того ж за рахунок технічних засобів було реалізовано відеопоздоровлення зі словами пісень, тож кожен міг підспівувати, коли забажав.
А для того щоб іменники, як-то кажуть, не «спочивали на лаврах», капосні ведучі висмикували їх на конкурси та змагання. Тож не замовкав сміх та жарти, бо в процесі виконання завдань іноді конкурс настільки трансформувався, що самі учасниці вже не пам’ятали, яка ж то мета стояла перед ними на початку, і закінчували імпровізацією.
Святкування вдалося на славу, і задоволені академісти чекають нових зустрічей. А вони неодмінно будуть і цікавими, і пізнавальним, а найголовніше – такими бажаними!
