Олена Ткач
У моїх руках - звичайне запрошення, адресоване багаточисельному колективу Академії пенсіонерів. Розгорнувши його, я прочитала: «Вельмишановний друже! Якщо Ви любите поетичне слово, а душу зігріває незгасний вогник кохання, маємо честь запросити Вас на музично-поетичну виставу. У Вас буде змога насолодитися романсами, народними піснями, поезією І.Я.Франка»…
А оскільки академісти, знаючи справжню ціну кожній щасливій хвилині життя, обожнюють подібні заходи, то зібратися гуртом у складі 54 осіб і долучитися до , не склало жодних труднощів і проблем.
Отож 5 лютого 2014 року молодь Білої Церкви вплела у вінок Кобзареві поетичну виставу за творчістю учня і послідовника Тараса Шевченка – Івана Франка – «Любов – це те, що буде вічно!». Основні дійові особи – актори самодіяльного учнівського театру Білоцерківського економіко-правового ліцею, соліст Національної філармонії Сергій Бортник (тенор), заслужена артистка України Неліда Афанасьєва (фортепіано), жіночий народний гурт «Рідна пісня» (м.Київ).
Ідея, автором якої була вчитель української мови і літератури ліцею Людмила Замкова, захопила всіх учасників концерту – і тих, хто, хвилюючись, виходив на сцену, і тих, хто з не меншим трепетом душі сидів у глядацькій залі, - у вир поетичного слова і високої музики.
У вступному слові директор ліцею Михайло Яременко сказав, що Іван Франко знав майже весь «Кобзар» напам’ять, досліджував і популяризував творчість Тараса Шевченка. Творчість великого Каменяра осяяна мудрістю славетного Кобзаря.
Ліцеїсти, їхні батьки, члени Академії пенсіонерів з цікавістю переглянули слайд-шоу «Віхи життя та творчості І.Я.Франка», створене Мариною Юхимчук і Олегом Болобаном.
А потім на сцену почергово виходили то учні ліцею, які майстерно декламували поезії Івана Франка, проживаючи сюжет кожної, як власне життя, творили поетичні образи, проникливо інтонуючи рядок за рядком; то соліст Національної філармонії Сергій Бортник, який один за одним зворушливо виконував романси на вірші відомого поета: «Твої очі, як те море», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Чого являєшся мені …», «Я не тебе люблю, о ні», «Так, ти одна моя правдива любов».
Органічно вплівся у різнобарвну вервечку концерту виступ жіночого народного гурту, який виконав акапельно українські народні весільні пісні «Ходить сорока», «Ой стелиться барвінок», «Ой давно-давно в батенька була», «Летіла зозуля». Як зазначав сам І.Франко в автобіографії 1890 року, від мами він позаписував і вивчив напам’ять немало пісень, у тім числі також повний весільний цикл. А Максим Рильський стверджував, що Іван Якович із палким інтересом ставився до народної творчості, любив народну пісню, охоче слухав її і сам виконував.
Не передати словами ті емоції, відчуття і враження, що вирували в серці впродовж усієї години, поки тривав концерт. Кожен, хто був того дня в залі, ніби зазирнув потайки за лаштунки душі видатного і водночас простого українця, який умів так любити і по-особливому страждати, окрилятися від подарованого Богом почуття і розбиватися на дрібні друзки від зрад і розчарувань. Кожен тоді презентував власній душі своєрідне поетичне намисто, нанизуючи, як бусинки на нитку, Франкові вірші на струни збентежених душ. До речі, не було жодної поезії, у якій не зустрічалося б слово «любов»…
Після перегляду цієї музично-поетичної виставити члени Академії пенсіонерів, наснажені побаченим, приймаючи своєрідну естафету заходів, вирішили взяти участь у міському поетичному марафоні, присвяченому 200-річчю з дня народження Т.Шевченка. А це планується свято творчості Великого Кобзаря за участю вихованців дитячих садочків, шкіл, позашкільних закладів і, звичайно, представників усіх 33-х клубів Академії пенсіонерів.
Від Благодійного фонду Костянтина Єфименка кожному зі столичних артистів вручено книгу «Браницькі» Євгенія Чернецького.
