Хоч за вікном 21 століття - епоха роботів, ядерної зброї та освоєння космічного простору - дехто ще й досі живе Середньовіччям. Бій на мечах під стінами старовинного замку, стрільба з лука у «царстві ельфів», танці на балу в короля - це не епізод із фільму «Володар кілець» чи якоїсь саги. Це реальне життя, а точніше - засідання клубу «Серпанок», яке відбулося 24 вересня 2013 року, тому що в гості до академістів завітав член клубу історичної реконструкції фехтування у м. Біла Церква «Хрестоносці» – Іван Ізвєков.
Історична реконструкція - це вивчення та відтворення у повномасштабних моделях матеріальної культури та духу минулого. Члени клубу за старовинними зразками виготовляють одяг, обладунки та вояцьке спорядження доби середньовіччя та початку нового часу, що охоплює період з V по XVII ст. Вже багато років хлопці вивчають історію Київської Русі, лицарський рух, серйозно займаються фехтуванням, влаштовують видовищні лицарські поєдинки. Клуб «Хрестоносці» представляє Білу Церкву в українських та міжнародних історико-етнографічних фестивалях, його учасники є призерами багатьох реконструкторських заходів. Іван вивчає історію холодної зброї, виготовляє макети, які використовують на тренуваннях та виставах. Між іншим, виготовити, скажімо, кольчугу, шлем, обладунки – дуже хитра справа. То ціле мистецтво! Дуже непросто все те одягти, носити. А продемонструвати у повній викладці бій на мечах – то вже важкий і ризикований спорт!
Ми й не сподівалися, щозустріч з лицаремІваном, викличе такий резонанс і цікавість.Нині спостерігається чи не пік інтересу до історичних реконструкцій різних епох, виготовлення старовинного одягу, макетів зброї, предметів побуту, колекціонування. Все це тримається на впертому ентузіазмі, який іноді перетворюється на фанатизм. Можливо, спрацьовує якась генна пам'ять? Люди одягають кольчугу, беруть меч і моментально змінюються! Містика, пояснити яку неможливо.
Так і академісти, в тому числі куратор клубу Олександр Іванович Ящук, залюбки приміряли лицарські обладунки, фотографувалися, «засипали» Івана запитаннями. Адже одна справа - вивчати історію по запилених архівах, і зовсім інша - стати учасником далеких подій, у режимі реального часу відчути на собі подих минулого. Конструювати машину часу необов'язково. Досить взяти руки меч, одягти шлем, обладунки і поспілкуватися зі «справжнім лицарем».
