Ірина Дузяк, координатор клубу «Мрія»

 

Мабуть, кожному з нас іноді хочеться повернутися назад,  у своє минуле дитинство, згадати молодими своїх батьків, друзів. На жаль, машину часу ще не збудували. Хоча як на це подивитися...

 

15 травня члени клубу «Мрія» відвідали дуже цікаве місце - це перший в Україні музей телебачення. Знаходиться він у будівлі Телецентру і належить Національній телекомпанії України. Створили його самі працівники телебачення, піонери професійного телевізійного мовлення до 55-ої річниці українського телебачення.  

Поринути у невідомий нам світ допомогла Богданова Лариса Віталіївна. Білоцерківчанка, довгий час вона пропрацювала на телебаченні рідного міста, а тепер радо зустрічає гостей як господиня музею. Вона провела нас залами, заповненими телераритетами. Багато хто зрадів, коли побачив перший телевізор із тією самою назвою «КВН», із лінзою, у якій треба було змінювати воду. Своїми примруженими очима слідкували за нами найперші телекамери. Здавалося, що ось-ось покотиться по рейках великий 400-кілограмовий кран для підвісної телекамери.

Зі стендів і фотографій дивилися на нас режисери, оператори, такі молоді і красиві перші диктори: Тамара Стратієнко, Тетяна Цимбал, Олександр Сафонов... Саме за роботу  на телебаченні  вони були удостоєні звання Народного артиста України.

  А ще більше спогадів, уже пов’язаних із власними дітками, викликали макети декорацій у студіях, створені з підручних матеріалів: паперу, пластиліну, вінілу. Тут і «Вечірня казка» з лагідним дідом Панасом, і Катруся з легендарного «Катрусиного кінозалу». Невеликі зали музею, а експонатів дуже багато, ходити і розглядати можна довго, але наш гід вів нас усе далі. На свої очі ми побачили роботу монтажної студії, побували у студії, де проходять записи програм «Новини на Першому», зустрічі з гостями, дехто навіть спробував себе у ролі телеведучого. Потім ми перемістилися у найбільшу студію телеканалу, де вже 16 травня розпочинався запис програми «Фолькмюзик». Дивовижне відчуття і дивовижна атмосфера-свято у звичайний день.   Знаєте, хоч ми і були там туристами, чужими  себе не відчували, бо серед 1,5 тис. працівників Першого національного м.Києва більше 20 – наші,  білоцерківці!  Правду говорять, що нашого цвіту по всьому світу.     

Така мандрівка залишила дуже приємні спогади ще  й тому, що здійснити її ми змогли завдяки нашій Академії пенсіонерів і Фонду Костянтина Єфименка. Навколо нас ще так багато цікавого і так багато хочеться ще побачити!