Олена Ткач
На жаль, не завжди є така можливість в українських пенсіонерів… Проте наші академісти звикли, що навесні та восени кожен клуб обирає екскурсію на власний розсуд. І таких заплановано вже чимало. Одна з них відбулася 28 травня і пов’язана була з підсумковим виїзним заняттям курсів екскурсоводів, які Благодійний фонд Костянтина Єфименка разом із ГО «Центр неформальної освіти» та Інституту із Міжнародного Співробітництва Німецької Асоціації Народних Університетів - DVV International проводять для людей пенсійного віку та інших вразливих категорій дорослого населення.
Чому до Богуслава? Бо і Юр’єв (попередник Білої Церкви), і Богуслав засновані 1032 року великим князем Київської Русі Ярославом Мудрим. Обидва городища на той час виконували важливу оборонну роль.
Отож першою зупинкою нашого екскурсійного маршруту був Музей історії Богуславщини, який разюче відрізняється від інших історичних музеїв. Усі експозиції тут оформлені зі знанням і любов’ю до історії. Під дахом двоповерхового будинку зібрані сотні унікальних артефактів. Кожен зал музею стилізований так, що повністю передає дух часу експонатів, які в ньому виставляються. Експозиції в історичному музеї розташовані так, що за час екскурсії ми здійснили своєрідну подорож у часі, починаючи з первісного ладу і закінчуючи сучасністю.
Далі нам гостинно відчинили двері ще два унікальні музеї Богуслава – Івана Сошенка і Марка Вовчка. Три невеличкі кімнати музею українського художника Івана Сошенка вміщують картини, фотографії, особисті речі, спогади сучасників про цю видатну людину, яка у свій час викладала й у Білоцерківській гімназії. Іван Сошенко зіграв доленосну роль і в житті Тараса Шевченка.
Багато цікавого дізналися наші екскурсанти і в єдиному в Україні музеї Марка Вовчка. Це відома українська письменниця Марія Вілінська, яка жила в Богуславі разом зі своїм другим чоловіком Михайлом Лобачем-Жученком. Тут її й сьогодні згадують через спогади пращурів як привітну, щиру й щедру пані. Потім, уже переїхавши до Саратова, Марія Олександрівна згодна була багато що віддати за «одну гілочку чебрецю, що росте над Россю».
А далі – огляд міста із вікна автобуса. Наш гід Оксана Пальчик повідала і про популярну в 17-18 ст. «Думу про Марусю Богуславку». Історію життя цієї легендарної жінки згадали біля пам’ятника Марусі Богуславці на березі Росі. Він символізує жіночу відданість і самопожертву в ім’я рідної землі.
Богуслав так само, як і Біла Церква, у вересні цього року відзначатиме 985-річний ювілей із дня заснування. Саме до цієї дати приурочений творчий флешмоб – ткання єдиного рушника завдовжки 98,5 м з позначенням основних для Богуслава історичних дат. Організатори цього оригінального заходу ставлять за мету потрапити до Книги рекордів України за витканий найдовший рушник і до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу в світі кількість «ткачів», долучених до спільної справи. Планують задіяти 1000 осіб. Поки що у реєстраційному списку закінчується четверта сотня. Треба сказати відверто, що ткати рушник – справа неспроста, тим паче для тих, хто взагалі вперше в житті сів за ткацький станок. Але ідея зробити щось неповторне й унікальне, дійсно, об’єднує, надихає і вселяє віру у власні сили – і ти тчеш, повільно, але з любов’ю і добром.
Крім того, учасники поїздки мали можливість побачити на власні очі високопрофесійну роботу досвідченого гіда Оксани Володимирівни Пальчик, яка поділилася секретами такої непростої, але цікавої професії, як екскурсовод.
Фотоальбом.Поїздка до Богуслава