У період із 15 вересня до 15 жовтня 2011 року силами наукової експедиції Інституту археології НАН України на Замковій горі проведено археологічні розкопки. Читачі вісника «Білоцерківці» мають унікальну можливість першими дізнатися про результати цих досліджень.
Наш сьогоднішній співрозмовник - Максим Квітницький – керівник розкопу, співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України.

- Дослідження фортифікаційних* пам’яток – справа досить непроста, - відразу щиро зізнається археолог. - У нас, на жаль, так склалися обставини, що в радянську епоху вивчати українське середньовіччя вважалося проявом буржуазного націоналізму, тому й серйозна увага подібним знахідкам не приділялася.
Період, який підлягав дослідженню, - це фортифікаційні земляні споруди кінця ХVІІ ст., бастіони** і форпости, побудовані в 1664 році. До сьогодні ніхто ще не знаходив залишків цих бастіонів, хоча вони були відомі на картах ХVІІ- ХVІІІ ст., про них є згадки в багатьох письмових джерелах.
Декілька років плідної праці Руслана Орлова у свій час дозволили виявити тут залишки давньоруського храму, чимало різних об’єктів доби розвиненого середньовіччя і давньоруського часу, але фортифікаційних споруд, на жаль, він так і не знайшов.

    Максим Квітницький стверджує, що невеличка ділянка розкопу (всього 49 м²) не дозволяє у повній мірі дати характеристику місця, котре досліджується. Але і тієї площі, і тих знахідок, отриманих за час роботи, достатньо, щоб зробити досить цікаві висновки й уявити розвиток міської культури та білоцерківської замкової території в часи середньовіччя. 

 

 

Висновок № 1

 

     Виявлення залишків валу літописного Юр’єва, побудованого за часів правління Ярослава Мудрого, є найбільш важливою знахідкою. Вал має складну архітектурну конструкцію, представлену багаторядними дерев’яними зрубами – городнями***, щільно затрамбованими суглинком і річковим мулом. Крім засипки городень ґрунтом і надання конструкції власне вигляду валу, зверху, очевидно, була надбудована серія дерев’яних зрубів – заборола, а в одному з місць досліджуваної ділянки валу не виключена наявність башти. 

    Під час дослідження внутрішнього насипу валу та заповнення городень було знайдено залізне кресало, фрагменти кераміки, залізний цвях, наконечник стріли. Ці предмети однозначно дозволяють віднести згаданий вище об’єкт до часів Київської Русі й датувати його появу першою половиною ХІ ст.

 

 

    У результаті розкопок виявлено частину об’єкта, який на карті 1734 року позначений як споруда-конюшня, де тримали гарнізонних коней. Є плани гарнізонної території, в тому числі й конюшень, але на них досить схематично зображений цей об’єкт. Яку конструкцію мала конюшня, як саме виглядала, змогли дізналися лише зараз, під час розкопок. Виявляється, це була глибоко розташована споруда, приблизно на два метри вона заглиблювалася від денної поверхні (аби тварини не мерзли), трималася на каркасно-стовповій конструкції, а зверху була вкрита двоскатним дахом.
З культурного шару цього об’єкта походить безліч фрагментів полив’яних мисок, полив’яних кахлів (коробчасті вироби підквадратної форми, з яких складали печі, бо тоді цеглу ще не використовували), імпортного порцелянового посуду, здебільшого європейського, і, звичайно, рядової кераміки, котрою користувалися білоцерківці в часи середньовіччя.

   Знахідки західноєвропейської порцеляни підтверджують згадки письмових джерел щодо присутності в білоцерківській фортеці двох комендантів-французів, які очолювали гарнізон. Тут вони наймалися у Польської Корони, оскільки Біла Церква була коронним містом, котре належало Польщі. Треба сказати, що в ті часи військових діячів, які мали хист і талант, часто використовували в інших країнах. Можна було спокійно найнятися на службу до польського, англійського, французького королів. Зважмо, соціальний статус людини і звідки вона родом не завжди відігравали першорядну роль - бралися до уваги лише її військові заслуги. 

    Як бачимо, саме подібні обміни фахівцями, як назвали б ми це сьогодні, давали можливість українським містам знайомитися з передовими новинками європейської культури.

Висновок № 3

 

    Що цікавого в розрізах бастіонів кінця ХVІІ століття? Є в письмових джерелах згадка про те, що тодішнього старосту Яна Острозького в кінці ХVІ ст. вибили із замку, захопивши його величезну бібліотеку та збірку листів, які були в подальшому знищені. Відомо, що їх спалили десь на території замку.

    Під час нинішнього дослідження цього бастіонного валу у верхній частині засипки знайдено дві актові печатки. Отож письмова згадка про знищення бібліотеки і великого архіву листування Острозьких знайшла своє підтвердження в розкопі. Отже, було знищено бібліотеку і документацію, а потім землю, на якій це відбулося, використали для насипу бастіонної фортеці. 

 

 

    Заслуговує на увагу й історія подальшого заповнення досліджуваного об’єкта. Оскільки певний час тут розташовувалися конюшні, то, очевидно, під кінець ХVІІІ ст., коли змінилася ситуація і цими землями оволоділа Московська держава, потреба в гарнізоні та в утриманні великої кількості коней відпала. Цю споруду почали вже використовувати як звичайне сміттєзвалище, закидаючи туди і відходи тваринництва, і всіляке сміття, котре збиралося на території фортеці. Те, що скидали, періодично засипали шаром землі. І ось саме по ньому добре простежуються присутні культурні нашарування XIVст., XVст., XVIст. Але, що саме цікаве, виявлено безліч знахідок, пов’язаних із давньоруським часом, - це великі шматки плінфи****, цем’янковий розчин, котрим кріпилася плінфа, каміння. Були там і фрагменти людських кісток, адже біля давньоруських храмів, зазвичай, розбивалися прицерковні цвинтарі. 

   Свого часу Руслан Орлов проводив дослідження залишків фундаменту давньоруського храму і католицької каплиці, котра потім була на цьому місці. Частину храму знищено великою перерізною ямою. Довго велися наукові дискусії про те, хто ж це зробив? Чи це під час перебудови міста в ХIХ ст., чи це вже за часів радянської влади? Проте засипка цього об’єкта (конюшень) вказує, що це почали робити вже в другій половині XVІІІ ст. Саме звідти, з фундаменту давньоруського храму, брали землю і пересипали сміттєзвалище, аби позбутися смороду. 

    Імовірно, наші попередники навіть не знали про розташування тут давньоруського храму і поховання. Інакше вони б цього не зробили.

 

 

Між іншим…

 

    Знайдено старовинні монети (близько 40) – соліди, які були найдрібнішими грошовими одиницями Речі Посполитої. Потрібен ще певний час для їх обробки, але ці знахідки вже зараз допомагають розібратися у складній стратиграфії***** цього місця, бо життя тут вирувало постійно: на місці однієї споруди будувалися інші, робилися досипки, вирівнювалися, потім знову зводилися нові споруди. Власне, присутність монет допомагає розібратися у знайденому матеріалі, більш точно його датувати, а головне - детально окреслити етапи будівництва самої фортеці.

    Знайдено ще одну цікаву річ – плюмаж. Це металева конусоподібна втулка із закрученими променями, які розходяться від неї. Плюмаж – деталь декоративна, вона кріпилася до ремінного кінського оголів’я або до шоломів, куди ще вставлялося страусине пір’я. Плюмаж використовували під час військових парадів.

 

   Розкопи на Замковій горі підтвердили, що життя на території нашого місті було і в добу раннього залізного віку, і в давньоруський період. Воно пов’язувалося здебільшого з військовою справою та обороною рубежів. А результати розкопок білоцерківської фортеці яскраво засвідчують, що тут перетиналися важливі торгівельні та військові шляхи. 

  Отож місто-фортеця, заснована ще в 1032 році князем Ярославом Мудрим, продовжувало функціонувати далі як урбаністичний центр. А сьогодні це сучасне, найбільше в Київській області місто, що має майже тисячолітню історію, якою пишаються гідні нащадки своїх славних пращурів. 

 

 

 

 

 

 

*Фортифікація – зведення укріплень, оборонних споруд.

**Бастіон – укріплення різного типу, фортеця, цитаделя, оплот.

***Городні – це дерев’яні зруби з колод, щільно притиснутих одна до одної і розташованих у декілька рядів. Між ними затрамбовували ґрунт, аби вал давньоруського міста-фортеці не опливав.

****Плінфа – тонка плитчаста цегла давньоруського часу. Старовинний будівельний матеріал.

*****Стратиграфія – система розташування шарів різних історичних періодів у землі, що відкладаються століттями і в сукупності називаються в науці культурним шаром.