14 квітня на Замковій горі розпочався черговий етап розкопок під подальшу музеєфікацію залишків фундаменту давньоруського храму. Як і в попередніх випадках, археологічні дослідження проводять співробітники Інституту археології НАН України. Сьогодні, 16 квітня, ми спілкуємося з археологом Максимом Квітницьким.
- Пане Максиме, розкажіть, будь ласка, як ідуть розкопки?
- За великим рахунком, це власне не розкопки, ми радше проводимо розкриття фундаментів давньоруського храму, які вже були розкопані, починаючи з 1978 р. по 1983 рік. Працювала експедиція Інституту археології Національної академії наук УРСР під керівництвом Руслана Сергійовича Орлова. Він практично за 4 сезони повністю розкрив площадку, де знаходилися фундаменти давньоруського храму ХІІ-ХІІІ століть. Ця ділянка розкопу була законсервована, засипана річковим піском, а зверху на пісок було насипано 30-40 см ґрунту. Нам фактично досліджувати нема чого, це зробили наші колеги більше 30 років тому; ми розкриваємо, знімаємо верхній шар засипки, шар піску і вивільнюємо давньоруський фундамент храму під музеєфікацію.
- Яким буде кінцевий результат?
- Тут планується після повного розкриття фундаментів, спорудження комплексу музеєфікації, а також побудований оглядовий павільйон для відвідувачів. Якщо виявляться якісь частини культурного шару, який не був досліджений попередньою експедицією, то ми будемо над ними працювати.
- Які терміни виконання робіт?
- Не можна назвати якусь конкретну дату. Хід робіт залежить від багатьох обставин: по-перше, від погоди, по-друге, варто врахувати таку особливість: з розкопаними фундаментами давньоруського храму треба поводитися дуже обережно, щоб не зрушити залишки каменів, котрі викладено.
- Що нового знайшли?
- Нового поки що нічого особливого не знайшли, просто поруч, де є залишки нетронутого культурного шару, виявили знахідку - це замок від верхньої частини великого хреста-енколпіона, і поки що з культурного шару, перекопаного раніше, - декілька монет 17-18 століття.
- Яка різниця між розкопками, що були, і теперішніми?
- Різниця суттєва, бо ті розкопки проводилися на непорушеному цілому культурному шарі. Експедиція покроково досліджувала, знімала виміри, виймала знахідки, котрі знаходилися в землі від моменту попадання
непорушно, досліджувала поховання. Ми ж зараз нічого цього в землі вже не побачимо, бо все було досліджено раніше, зафіксовано, вийнято. Ми лише
оконтурюємо ті виявлені залишки фундаментів, котрі були знайдені нашими попередниками. Тому суттєва різниця, що ми не проводимо наукові дослідження в повному обсязі й у тому сенсі, у якому вони проводяться на початковому етапі на непорушній ділянці археологічного пам’ятника.
Насамкінець Максим Квітницький додав:
- Ми поки що лише почали ці роботи, зафіксували частину абсид. Виявляємо напрямок стін на тих кресленнях, які залишив нам Руслан Сергійович, і прив’язок тих давніх фундаментів, проте вони виявилися трішки невірними, ми зараз уточнюємо поки що напрямок подальшого руху, оконтурюємо цю стіну, зафіксували північно-східну стіну, північно-західну, зараз південно-східний край фіксуємо залишків фундаментів і абсид. Ну а далі вже будемо рухатися по напрямку стін, котрі були досліджені в бік південного заходу. Можна ще сказати, що після моменту, коли Руслан Сергійович розкопав ці фундаменти, вони були набагато ціліші, ніж зараз. Очевидно, в кінці чи середині 80-х років тут дуже сильної шкоди завдали тодішні будівельники, бо видно, що частина абсид була знесена. Тут фіксуються декілька великих ям із будівельним сміттям, сучасною цеглою, арматурою. Пізніше хтось намагався прокласти газову трубу, і знову ж по абсидах, пошкодили їх великою траншеєю. Потім побачили, що попали в камені, перенесли цю траншею, знову пошкодивши абсиди, і тоді вже кинули газову трубу. Тобто храм після досліджень тут активно руйнувався будівельниками, комунальними службами і газовиками. Цю картину ми зараз власне і спостерігаємо, бо абсиди всередині фактично повністю знищені великим будівельними ямами зі сміттям і траншеями, котрі намагалися прокласти під газову трубу.
