20 жовтня у клубі «Гармонія» відбулося свято Осені. Академісти підготували музичну та агровікторини, пісні та поезію. Завітала до них і сама пані Осінь, роль якої чудово виконала Галина Лиманчук, вбравшись в ошатне вбрання.

У клубі «Гармонія» з’явилися дві нові колежанки і відразу поповнили склад ансамблю. Це Марія Долина та Ольга Радько. Тож вітаємо наших новачків! Нехай вам легко і приємно працюється в клубі.

На початку заходу координаторка клубу Таскіра Максюта наспівувала мелодії, а академісти відразу вгадували пісні. А затим разом співали по куплету. Пані Осінь провела агровікторину. Треба було відгадати загадки на садово-дачну тему. Теж усі гарно справилися із завданням.

У виконанні Марії Долини прозвучав її авторський вірш про осінь. Надія Пархоменко читала вірш «Пані осінь, будемо на ти». Також вірші про цю золотаву пору року подарували колегам Людмила Демченко та Таскіра Максюта.

У виконанні ансамблю «Гармонія» прозвучали улюблені пісні академістів «Ой, як роки летять», «Осінній сад», «Біжить ріка». Є у нашому клубі два легені – артисти. Так, Євген Сергієнко разом з пані Осінню виконали дуетом пісні «Упало яблуко в саду» та «Не гасніть зорі». Попри дуже поважний вік пан Євген точно не піддається осінньому смутку, а залюбки виступає у двох ансамблях. Хоча йому вже перевалило за 90 літ! Другий наш артист клубу – пан Володимир Максюта виконав разом з дружиною Таскірою прекрасні українські пісні «Осіннє золото» та «Хризантема». Романтично і дещо журливо прозвучала пісня «Розійшлися далеко ми» у виконанні Галини Лиманчук та Світлани Тимофеєвої. І як подарунок всім присутнім пані Осінь (Галина Лиманчук) виконала сольно пісню «Літа, літечка, літа».

Світлиця клубу була прикрашена осіннім листям. І хоч на вулиці похмуро, а в душі – тривожно та наші академісти не впадають в депресію. Так, життя йде. Не завжди так, як хочеться. Ніби ось була весна, а вже готуємося до зими. Ніби вчора були маленькі діти, а сьогодні – вже дорослі внуки.

Тарас Петрененко написав такі чудові рядки:

Я не найкращий, я – не найгірший,
Я – просто я, а не хто-небудь інший.
До неминучого тяжко звикаю,
Та неминуче потроху зникаю,
Зникну колись і мене вже не буде,
Але прийдуть новостворені люди,
Будуть хороші, будуть і гірші,
Будуть чудові, та все ж таки інші.

Так, ми не вічні. Ми не знаємо, що буде далі. Але кожен наш день ми можемо прожити змістовно, цікаво, насичено. Не в журбі, а в радості. З друзями, а не з нудним серіалом по телевізору. Ми – ось такі. Не найкращі, але й не найгірші. І вже 15 років як наші пенсіонери активно зустрічаються в клубах Академії пенсіонерів, аби проводити осінь життя з гідністю, з блиском в очах і вірою в краще майбуття.

Фотогалерея "У клубі "Гармонія" відбулося свято Осені"