15 лютого клуб «Пролісок» (координатор – Людмила Маринич) з піснями, віршами, приказками та загадками проводжали зиму і зустрічали весну, адже за старим церковним календарем саме на цей день припадає свято Стрітення, яке в народі пов’язують із зустріччю весни і тепла. Цього року клуб ще святкує по старому календарю, адже на початку лютого, на жаль, багато членкинь клубу захворіли. Утім, не залежно від дати, концерт вийшов гарний! Захід відбувся в бібліотеці-філії №3.
Ведучими свята стали Людмила Маринич та Лідія Потіха. Роль Зими виконала Віра Пишна, а Весною стала Ольга Поліщук. Читали вірші та співали пісні Галина Поліщук, Ніна Дубова, Людмила Кульбако, Тамара Махлай, Лідія Потіха, Людмила Маринич, Ольга Момотюк, Марія Батенко, Надія Мотика, Тамара Махлай та Галина Мелашенко.
Ведучі розповіли про свято Стрітення, про прикмети, які віщують чи затяжна буде зима, чи, навпаки, рання весна. Всі членкині клубу дружно відгадували загадки про пори року. Також Лідія Потіха розповіла про сакральне значення освяченої води та свічки на Стрітення, а ще на столах, прикрашеними вишитими рушниками, красувалася макітра з печивом-жайворонками. Це обрядове печиво пекли саме на це свято, адже жайворонок в українській міфології вважається птицею з жару, тобто символом прийдешньої весни і тепла.
Ансамбль клубу виконав всім відомі і такі любі серцю пісні «Ластівка» (слова - Михайла Ткача, музика - Олександра Білаша), «Тихо на річкою» (слова – Спиридона Черкасенка, музика – Петра Батюка), «Сини України» (слова – Володимира Олефіренка). У виконанні академістів прозвучали вірші про зиму, а також вірші про найбільш болючу для нас тему сьогодення – війну та українську мову.
Так, Тамара Махлай напам’ять декламувала чудовий вірш-заклик Оксани Павлик «Розмовляй, українською. Чуєш?», а Ольга Момотюк – вірш «А на моїй землі іде війна» (автор-Світлана Чабан). І хоч ці вірші ніяк не передбачалися сценарієм, але академісти попросили дати їм слово. Адже війна тепер є рефреном кожного нашого прожитого дня. І, навіть тоді, коли ми усміхаємося, душа все одно болить. Тож ці вірші, про війну і важливість розмовляти рідною мовою, викликали шквал аплодисментів.
Імпровізована вистава клубу «Пролісок» закінчилася хепі-ендом. Зима, хоч і бурчала і не здавалася, але все-таки передала погодній ключ Весні. Отже, скоро, вже не за горами тепло, сонце і, будемо сподіватися, кращі дні нашого життя. Принаймні, клуб «Пролісок» Академії пенсіонерів з такою весняною назвою одностайно в це вірить!