24 квітня громадська організація онкохворих жінок «Вікторія» відсвяткувала свій 15 рік плідної та корисної діяльності. Урочистості відбулися в Будинку органної та камерної музики. Гасло організації – «Життя варте того, щоб за нього боротися». І дійсно, кожною своєю справою жінки, яких об’єднала спільна біда, довели, що попри все, можна здолати недугу, а за своє життя потрібно боротися.

ГО «Вікторія» було засновано в 2003 році з ініціативи  Люсі Сокур, яка перенесла онкологічну операцію. Саме ця жінка  шукала відповіді на питання: «Чому це зі мною, як із цим жити?» У  цей час проходив Всеукраїнський марш проти раку  «Переможемо рак разом», на якому Люся Сокур познайомилася з Ларисою Лопатою, керівницею київської громадської організації онокохворих жінок «Амазонки». З того часу почалася їхня дружба, згодом створили  ініціативну групу, серед членів якої була білоцерківчанка Лариса Купріянчук. А далі -  прийнято рішення про заснування організації «Вікторія». Чому така назва? Бо ж Вікторія – це перемога, а дива-перемоги з чумою ХХІ чекали тоді багато вже прооперованих жінок. 

З вітальним словом до присутніх звернулася нинішня голова ГО «Вікторія» Ніна Скоробагатько, яка зазначила, що організація проводить численні заходи для інформування жінок про необхідність своєчасного обстеження молочної залози та при потребі швидкого реагування, адже на ранніх стадіях рак виліковний і на це йде значно менше фізичних сил та коштів, ніж на задавлену хворобу. Також ГО «Вікторія» регулярно займається волонтерською діяльність, щоб психологічно підтримати людей, які вперше почули цей страшний діагноз.

Звернулися до присутніх  Лариса Лопата, голова Всеукраїнської організації  «Разом проти раку», та перший керівник і засновник «Вікторії» Лариса Купріянчук, яка пригадала, як спільно з лікарями вдалося відстояли онкодиспансер, адже були наміри його закрити. Для цього довелося навіть звертатися до тодішнього президента Віктора Ющенка. Пані Лариса попросила міського голову, який був  присутній на заході, звернути увагу на потреби онкодиспансеру, а саме:  заасфальтувати подвір’я лікарні та забезпечити диспансер сучасним приладом для опроміненням, щоб хворі не змушені були їздити на лікування до Києва.

Мер міста пообіцяв докласти зусиль для вирішення проблем лікарні. А нам залишається, у свою чергу,  тримати цю обіцянку на контролі.

Також привітали «вікторіанців» головний лікар Білоцерківського обласного онкологічного диспансеру Ярослав Колесник, депутат Білоцерківської міської ради Ігор Гейло, Благочинний БЦ району УПЦ КП священик Микола Гопайнич, голова Товариства інвалідів міста БЦ  «Фенікс» Ніна Карпович.

У вітальному слові кожного звучали побажання міцного здоров’я та довгих років життя. А хіба може бути життя без веселої нотки, гарної пісні, жарту? Звісно ж, ні. А тому порадувати, підтримати та подарувати гарний настрій присутнім приїхав етнографічний гурт «Великодимерські баламути» (худ. керівник Дмитро Дьяківський),  який неперевершено виконав пісні «Ой казав мені муж», «Як напився в понеділок чоловік», «Із загір-гори їдуть козаки», «Один місяць сходить, а другий заходить» та «Ой була ж я напилася».

Проте це було не єдине музичне вітання. Порадували своїми творчими номерами білоцерківські бібліотекарі, які створили вокальний ансамбль «Калина». Це не випадково, адже співпраця ГО «Вікторія» з бібліотеками нашого міста досить тривала. Долучилися до заходу й академісти, потішивши всіх танцем  із рушниками у виконанні хореографічного ансамблю Академії пенсіонерів «Гармонія життя» та інсценізацією уривку з повісті Нечуя-Левицького «Баба Палажка і баба Параска» у виконанні Таскіри Максюти й Ніни Редькіної.

Долучився до вітань Благодійний фонд Костянтина Єфименка, який вже давно співпрацює та допомагає у вирішенні нагальних проблем ГО «Вікторія». Більше того, на базі Академії пенсіонерів діє клуб членкинь організації під назвою «Viva- Вікторія». А тому й зараз фонд на чолі з виконавчим директором Оленою Ткач допоміг в організації заходу.

Тож, многих літ, «Вікторіє», успішної праці, аби якомога менше жінок хворіло на цю недугу.

 

Фотоальбом.«Вікторія»: 15 років невпинної боротьби за життя