Тетяна Сербин,
куратор клубу «Любисток»
Коли йдеться про якесь місто чи країну, завжди виникають певні асоціації. Париж – місто Ейфелевої вежі, Нью- Йорк – місто статуї Свободи, Египет – країни пірамід… Проте й нам із вами є чим пишатися: значна кількість світових святинь, архітектурних звершень є гордістю нашого славетного міста Києва. На запитання, що подивитися в Києві, кожен відповість по-своєму. І це не дивно, бо ж Київ є «золотою скарбничкою» не лише для іноземців, а й для нас - українців.
Особливо красива наша столиця навесні, коли цвітуть каштани, бузок, магнолії. У травні члени клубу «Любисток» здійснили незабутню подорож до Києва. Скільки радості було на обличчях, коли їхали до столиці, бо «любистківці» не були там з часів своєї молодості!
Ботанічний сад… Неповторний куточок природи не лише Києва, а й всієї України. Милувалися цвітінням більше 300 сортів бузку, магноліями, ірисами, японською сакурою. Бути в ботанічному саду і не відвідати Меморіальний комплекс «Український державний музей Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» - неможливо. Академісти клубу «Любисток», яким переважно за 70, згадали про своє воєнне та післявоєнне дитинство зі сльозами на очах, про своїх батьків, які не повернулися із поля бою і навіки залишилися на війні. Якою ж зворушливою була розповідь екскурсовода про найстрашніше лихо 20 століття і про мужність, героїзм українського народу. Піднявшись під купол скульптури «Батьківщина-Мати», ансамбль «Любисток» заспівав незабутні пісні «Седина», «Партизан». І знову сльози… Але сльози вдячності тим, хто здобув Перемогу.
Зарічани - люди віруючі, і де б не були, обов’язково відвідають святі місця. Ось і цього разу завітали до Києво-Печерської лаври - видатного пам’ятника не тільки слов’янської, а й загальносвітової культури. Отець Михаїл із Преображенського собору був нашим екскурсоводом. Цікаво розповів про історію Лаври, провів нас Ближніми й Дальніми печерами. Усі охочі мали змогу приклонитися до мощей святих угодників.
Стомлені, але безмежно задоволені поверталися додому. Обличчя світилися вдячністю, бо ж дехто, якби не Академія пенсіонерів і Благодійний фонд Костянтина Єфименка, не зміг би відвідати ні Києво- Печерську лавру, ні Ботанічний сад, ні музей Великої Вітчизняної війни.
