Наталія Пащенко,
кореспондент клубу «Діамант»
Пушкін дуже любив осінь. Найкращі його твори написані під враженням від цієї пори року.
Уж небо осенью дышало,
Уж реже солнышко блистало,
Короче становился день,
Лесов таинственная сень
С печальным шумом обнажалась …
Жовтень. Середина осені. Пора, коли жовтіє листя на деревах і кущах, рудіє трава, схиляють додолу голівки пізні квіти, відлітають у вирій останні журавлині ключі, у прощальному вальсі кружляє багряне листя.
Саме таку картину ми, члени клубу «Діамант», спостерігали, коли прийшли в найпрекрасніший куточок нашого міста, парк «Олександрія». Він восени чудовий, різнобарвний, вабить своєю красою багатьох відвідувачів. Прислухаємось - і чуємо польську, німецьку мову, і почуття власної гідності переповняють нас, адже ми володіємо таким скарбом!
Отже, з піднесеним настроєм вперед, по алеях і повз пам’ятники прекрасних витворів мистецтва.
Ось серед казкових краєвидів рукотворні озера з плакучими вербами, пропливають білі і чорні лебеді та не менш привабливі качки і селезні. Ми їх пригощаємо шматочками хліба. А ось білочки-красуні, їм ми теж припасли гостинці.
Проходимо біля Росі, в цьому місці вона найкраща. Несе свої води і вкривається листям: зеленим, жовтим, червоним … Зачаровані, спостерігаємо за течією.
Сьогодні нашим гідом була Алла Руденко, член клубу. Скільки цікавого почули ми про парк «Олександрія»! Дякуємо їй за змістовну розповідь.
Ми з жалем покидаємо цю красу. Нас знову кличуть домашні справи. Спасибі за турботу нашим організаторам.
