На святого Миколая 1934 року в кубанській родині з’явився хлопчик. Маючи лише шість класів шкільної освіти, пішов вчитися у ФЗО на штукатура-маляра. Батьки розлучилися і хлопчик лишився з татом та його новою дружиною. Згодом, після училища, потрапляє в кримські Саки на будівництво хімзаводу. За рік доля заносить юнака аж в Москву, на будівництво висоток. Та й там не затримується. Потрапляє на цілину до Казахстану, звідкіля був призваний в армію. І ось в цьому місці нашої розповіді з’являється Біла Церква, яка стала постійним місцем проживання молодого чоловіка. Згодом в його життя приходить кохання. Та на той час пишних весіль та багаторічних співмешкань не було. Прийшов секретар сільради села Тарган Володарського району, «випив стакан» і розписав молодят.
І весь свій життєвий шлях юнак тягнувся до пісні, в будь-якому колективі співав. Навіть отримав пропозицію від державного академічного російського народного хору ім. П’ятницького. Та, вже маючи молоду дружину і дитину, вирішив відмовитися від спокусливої московської пропозиції. Далі була робота на меблевій і взуттєвій фабриках Білої Церкви та на інших міських заводах.
Життя прожити, то не поле перейти. Не було вони легким і в нашого героя. На жаль, загинув єдиний дорослий його син. А на 79 році життя померла дружина. Та, на щастя, має внука і вже тішать душу четверо правнуків!
Про кого ж мова, спитаєте? Про завжди усміхненого, товариського, веселого, привітного ювіляра Академії пенсіонерів, якому 19 грудня виповнилося 90 років! Це унікальний випадок в нашій історії, адже чоловіків в клубах мало, а щоб відзначали 90 років, то це, напевно, вперше.
Мова наша про Євгенія Максимовича Сергієнка! Учасника клубів «Гармонія» та «Чарівна мить», артиста ансамблів «Гармонія» та «Спадщина», співака, актора, гумориста, а ще й дамського угодника!
До Академії пенсіонерів його привів багато років тому товариш, нині покійний академіст Валентин Кравцов. У дуеті вони виконали безліч українських пісень. Звичайно, друга пану Євгенію не вистачає, але він не лишається без уваги. Навпаки, його поважають чоловіки, з якими він в парі співає, і шанують жінки наших клубів.
Тож сьогодні на базі клубу «Гармонія» відбулося святкування такого поважного ювілею Євгенія Максимовича. До клубу завітали його колеги з ансамблю «Спадщина», які привітали піснями «Многая літа», «День народження», «Ой, на горі, на високій кучерявий дуб стояв», «Карі очі, чорні брови», «Пливе чорна хмара, а за нею біла», «Там де верби стоять, кучеряві», «А мій милий у полі працює», «Ой, піду я понад лугом». Іменинник не просто слухав, а й старався брати активну участь, підспівував, горнувся до своїх колежанок.
Лунали й жарти. Так, Ніна Янова розповіла гумореску Павла Глазового «У квартирі комунальній», адже перша квартира, яку отримала молода сім’я Сергієнків, була комунальна. А Раїса Чорна розважила публіку гуморесками «Кум Тимошка» та «Разочок».
Клуб «Гармонія» теж не відставав з пісенними вітаннями. Заспівали разом з іменинником його найулюбленішу пісню «Вийшли козаки коней напувать», пісню на слова Микола Луківа та музику Анатолія Горчинського «Упало яблуко в саду», де сольну партію виконував Євгеній Сергієнко.
Разом з Анатолієм Лисим ювіляр виконав пісню «Нічко цікавая, нічко лукавая». А ще ансамбль «Гармонія» заспівав пісні «Батьку мій лебедю білий» та «А журавлі летять». Разом з подружжям Таскіри та Володимира Максют винуватець свята виконав пісню «Гуляв я три роки», «Зозулька», «Осіннє золото». Своєму улюбленому імениннику подарували пісню «Біла хата в саду» Галина Лиманчук та Світлана Тимофеєва.
Свято організувала та провела координаторка клубу «Гармонія» Таскіра Максюта, яка й розповіла біографію ювіляра, спланувала виступи та від імені клубу вручила подяку та презент. Святковим пирогом власної випічки з символом здоров’я – квіточками з яблук – привітала від ансамблю «Спадщина» Раїса Чорна. Вітала та подяку з гостинцем вручила Євгенію Максимовичу директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка Людмила Полях.
Іменинник цього вечора просто купався в променях уваги й слави, тішився добрими словами своїх друзів, навіть зізнався, що йому трішечки незручно від такої кількісті привітань, але жіноцтво наполягло, щоб сьогодні пан Євгеній сидів на почесному місці посеред світлиці як на троні.
Таку людську любов і повагу можна заслужити лише щирістю, душевністю, добротою, вмінням відгукуватися на прохання, а ще оптимістичним поглядом на життя. Коронна фраза 90-річного ювіляра Євгенія Сергієнка: «Не біда!».
Тож хочете прожити стільки літ, умійте дивитися на життя з оптимізмом і мати багато друзів!
Щиро вітаємо ювіляра і приєднуємося до побажань дожити до ста літ в доброму здоров’ї!