5 листопада клуб «Промінь надії» зібрався на творчий вечір, щоб відзначити 13 років з дня заснування клубу. Свою світлицю прибрали якнайкраще. Віднайшли фотографії зі свого клубного життя, підготували фруктові тарелі, осінні букети з хризантем та калини, вирізали святкову дату, надули повітряні кульки. А який організували чудовий концерт! Тільки два місяці шили костюми для виступу.
На початку свята координаторка клубу Ніна Старенькова привітала колег з річницею та надала слово для спогадів всім бажаючим. Клуб складається як зі старожилів, так і з новачків. Тож тим, хто був біля джерел заснування клубу, було про що розповісти, а поповненню клубу – цікаво послухати. Своїми спогадами ділилися перша координаторка – Любов Аврамова, а також Марія Герасименко, Ольга Тітова, Галина Сахацька, Надія Буравченко. Академісти розповідали, як зібралися на своє перше засідання. Ганна Сполович пригадала, що тоді їм потрібно було обрати назву для клубу. І власне тоді придумали назвати клуб «Промінь надії» та ось такий девіз: «Промінь надії гріє і сяє, молодість, юність нам повертає». Ольга Тітова згадала, як виїздили в Трушки на базу відпочинку, якими цікавими були заходи і в клубах, і в рамках всієї Академії пенсіонерів. Пригадували як змагалися зі школярами в Батлі поколінь, згадували свої екскурсії по Київщині, Черкащині та навіть Вінничині.
Затим перейшли до творчих виступів. У виконанні ансамблю пролунав Гімн Академії пенсіонерів, пісня «Ой, як роки летять». Олена Гамбарова виконала пісню «Журавлі», Марія Герасименко – «Пісню Франчески», Василь Циплухін – «Ніч яка, місячна, зоряна». Але найцікавішим став візит циганів! Такий запальний вони утнули танець, а слова до виступу написали академістка Зінаїда Гасло та Олена Гамбарова. Закружляли у вихорі танцю, заполонили світлицю веселим настроєм, оптимізмом, життєдайною енергією, а ще й трішечки поворожили на кращу долю. Циганочками були Марія Герасименко, Олена Гамбарова, Наталія Бондаренко, Ніна Старенькова та Марія Кифорук.
А ще читали вірші, загадки, до всіх присутніх зі спогадами і розповідями зверталася пані Осінь, роль якої виконувала Галина Сахацька. До речі, пані Галина принесла посвідчення членкині Академії пенсіонерів! І ще багато наших академістів зберігають ті посвідчення, видані понад десять років тому. Адже це частинка пам’яті про роки спільних заходів, відпочинку, поїздок, розваг, цікавого та змістовного дозвілля на пенсії. Недаремно до клубу «Промінь надія» приїжджають учасниці навіть із сіл Сорокотяги, Шкарівка, селища Володарка. Бо цікаво, бо тепло, бо весело. Бо для багатьох клуб став новою родиною, а для декого – навіть єдиною. Адже в когось померли чоловік чи дружина, в когось – діти та внуки поїхали жити в інші країни. Відтак, клуб Академії пенсіонерів став гарним способом втекти від самотності.
Бажаємо розвитку, процвітання та нових досягнень клубу «Промінь надії» на чолі з активною, наполегливою, непосидючою і небайдужою координаторкою Ніною Василівною Стареньковою!