15 листопада в сонячний день клуб «Зарічанське джерело» зібрався в своїй прекрасній ошатній світлиці, аби гарно відзначити День осені та подякувати Богу і природі за врожай. На свято запросили пані Осінь, яка прийшла в жовтій сукенці, у вінку з листя шовковиці та ще й із символом влади – маленьким гарбузиком! Слухала уважно, як наші зарічани вшановували її, в кінці сказала, що задоволена! Роль пані Осені дісталася Ніні Рябошапці. Підготувала сценарій та провела захід координаторка клубу Лариса Хоменко.
Розпочали свою зустріч академісти традиційно з хвилини мовчання, вшанувавши пам'ять всіх загиблих українців на цій проклятій війні. А затим виконали Гімн України.
Свято було сповнене як веселих, сонячних, радісних нот з подякою за життя, за врожай, за можливість жити на рідній землі, так і сумних, невеселих, адже нам всім дуже гірко і важко усвідомлювати, скільки наших співвітчизників, переважно молодих людей, віддали своє життя за збереження незалежності України. Тож на цьому заході, як у пісні: з журбою радість обнялась…Таке нині наше сьогодення. Відтак такі й наші концерти.
Прекрасно читала вірш Марини Лавришин «А осінь цього року не така» Варвара Донець, а Валентина Бакурінська підготувала вірш «Ні! Це не дощ! Це просто осінь плаче…»
Тріо клубу Тамара Кизим, Валентина Букало, Ольга Грищенко заспівали пісні «А мати сина жде і виглядає в полі», «Листопад», «На війну я пішов молодим», «На вулиці музиченько грає», «Зацвіла у лузі червона калина».
Радував своїм виступ колег дует Валентини Кизим та Тамари Букало, які заспівали «Пісню про льон».
А ще ж були жартівливі вірші про городні справи. Так, Ольга Грищенко прочитала вірш «Скільки ж треба нам здоров’я і дурної сили» Валентини Кролевець та вірш Л. Оріховської «Як умру, то поховайте мене на городі». Тамара Кизим теж підготувала гумореску «Жив Микола наш в селі». Всі дружно сміялися та аплодували. Бо таки нема де правди подіти, натомишся на городі, а чи вродить – то ще питання!
А яким веселим видався співочий номер у виконанні Тамари Кизим та Олександра Соломка «Я ж тебе, Галю, не лаю».
Насамкінець заходу розважав своїх колег по клубу Микола Бичек, який завжди приїздить з баяном та має для друзів чимало гарних музичних композицій.
Клуб «Зарічанське Джерело» хоч і невеликий, але дружній. У ньому немає не артистів, всі щось готують: пісню, гумореску, вірш, веселу сценку тощо. А як гарно прикрасили осінніми натюрмортами столи. Тут були і овочі, і фрукти з власних присадибних ділянок. А ще красувалися осінні квіти – хризантеми!
А клуб вже виношує подальші творчі плани і задуми! Думає, кого з інших клубів запросити в гості, а може до когось і самому поїхати. Мріє, планує, живе! Так і будемо триматися!