- Що являв собою тодішній Юр’їв? - почав здалеку свою розповідь учений, відповідаючи на запитання щодо характеру знахідок. - Це один із головних центрів оборонної лінії Київської Русі, де до того ж була єпископія. Тобто це і релігійний, і військовий, і політичний, і громадський, і світський осередок.
Юр’їв був одним із важливих міст на ряду із Каневом, Корсунем, на території яких закручувалися відносини з Великим половецьким степом ( як відомо, за Россю і починався половецький степ) не тільки по відношенню до київської землі, а взагалі до південної Русі.
Ті знахідки, які виявили під час нинішніх розкопок, підтверджують задокументовану в літописних джерелах дату заснування Білої Церкви (1032 рік), а також чітко вказують на те, що саме Замкова гора була дитинцем тодішнього Юр’єва.
Тепер ми можемо точно сказати, що пам’ятник Ярославу Мудрому саме на Замковій горі є не просто символічним об’єктом, даниною шани великому князю, а дійсно відображає історичну ситуацію, деякі події якої навіть не зафіксовані в літописах.
Крім того, розкопки цього року підтвердили, що перший православний храм знаходився в межах тих укріплень, які були зведені Ярославом. У цьому відношенні все органічно співпадає: у ті часи церква відігравала значно більшу роль, ніж тепер, адже вся ідеологія середньовіччя йшла через церкву. Так само було й на Русі. До речі, католицтво і православ’я розділилися між собою у рік смерті Ярослава Мудрого (1054 р.), тобто, як бачимо, Ярослав будував тоді ще білокам’яний храм єдиної православної церкви. Отож ми є свідками поєднання історичної символіки й об’єктивної реальності тих часів.