Контакти

м. Біла Церква

вул. Ярослава Мудрого,

буд. 38/12,

3 поверх, кім. 15

тел.: 097 392 36 06

fond_efimenko@ukr.net

Академистка по имени Жанна...

Тетяна Однорог

 

У клубах Академії пенсіонерів започатковано чимало традицій, пов’язаних із організацією і проведенням зустрічей із цікавими людьми, зокрема місцевими майстрами пера. Але нещодавно вдалося відкрити ім’я авторки  поетичних і прозових творів, вартих уваги не лише академістів, а й усіх шанувальників добірного літературного слова, де б вони не мешкали. Це – Жанна Рудянська!

Жанна Ігорівна вважає, що їй у житті пофортунило з улюбленою роботою, друзями, колегами. Але найбільше щастя для цієї жінки – це її любі діти, внуки, правнуки. Додають неймовірної наснаги й незабутні камерні зустрічі в різних клубах, де віч-на-віч з однолітками вона поринає у вир тієї чи іншої вже прожитої події, відновлює її в пам’яті, підкріплює словом – і народжується диво на ім’я Людське спілкування, повноцінної заміни якому ще ніхто не вигадав.
Её сверстники пишут: «Жанна Игоревна Рудянская – активный член клуба «Ярославна», и с ней нам очень повезло. Она коренная белоцерковчанка, образованный, интеллигентный и талантливый человек. Тематика ее стихов разнообразная: здесь и жизненный опыт, и литературный талант, и впечатление от общения с интересными людьми, и, конечно, ее жизненная позиция. Сегодня слово «патриотизм» стало расхожим, затасканным, но это не касается Жанны Игоревны. Ей судьба бросила испытание, позволив несколько лет прожить в Германии, где жизнь и хлебнее, и качественнее, но она вернулась на Родину, в Белую Церковь, домой… Об этом как раз - в стихотворении «Ностальгия». Творчество Рудянской Ж.И. – это и стихи о войне («Не уходите, ветераны, осиротели мы без вас»), о смысле жизни, о любви, детские стихи. Все это – неравнодушное отношение к людям, обществу в целом, философское трактование взаимоотношений между людьми, проявлений их чувств, переживаний. Жанна Игоревна проводит авторские концерты, один из которых прошел в клубе «Ярославна».
9 апреля этого года, где она рассказала о себе, читала стихи, пела. Жана Игоревна востребована людьми, её уважают и ценят в городе. Клуб «Ярославна» желает Жанне Игоревне крепкого здоровья, долгих лет жизни и творческого вдохновения. Мы Вас любим!»
Прочитавши такі теплі відгуки, зажадали зустрічі з пані Рудянською і члени клубу «Промінь надії», що на Таращанському масиві. І, звичайно, не пошкодували жодної секунди, бо ж розмова була змістовною, емоційною, а отже, незабутньою.
Як жартує пані Жанна, успіх людини цілком залежить від трьох чинників: де народитися, у кого навчатися, з ким одружитися. «Я народилася в козацькій родині Невінчаних, де живуть і до сьогодні українські звичаї, панує атмосфера взаємоповаги й толерантності, - зізнається гостя і продовжує: У нас були прекрасні вчителі, які навчили любити людей і ставитися до інших так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас. І хоча не пощастило у подружньому житті, але з колишнім чоловіком залишилися дружні стосунки. І це допомагає й підтримує…»
Сюжети оповідань Жанни Рудянської ґрунтуються на конкретних фактах, у них – зовсім не вигадані персонажі, події авторка ніби «підгледіла» у самого життя. Так, в оповіданні «Подарунок для Віктора» розповідається про участь у афганській війні одного з представників сім’ї Хохлових, яка й сьогодні живе в Алма-Аті. Долі афганців склалися по-різному, а ось Віктора на цій війні було серйозно поранено, в результаті чого він утратив ноги. Його кохана, ще не знаючи про це, купує подарунок – імпортні модні туфлі… А далі довелося вчитися молодій дружині ходити за двох, при цьому не загнавши в глухий кут найважливішого – кохання. Це воно сотворила диво, нагородивши Віктора найкращим подарунком – турботливою, розуміючою, самовідданою й вірною дружиною Зоєю!
Суто жіночі відчуття і враження струменять зі сторінок оповідань «Жанночка», «Встреча в парке», «Первая-последняя любовь». Героїні цих творів різні за віком, професією, соціальним статусом, але об’єднує їх рідкісне уміння зберігати в душі найдорожче, проносити крізь усе життя незабутнє й неповторне, а головне – не здаватися в полон обставин, повсякчас дбаючи про рідних, коханих, друзів.
Насамкінець і поспівали, і обмінялися думками, і запланували, що в наступному навчальному сезоні - нові зустрічі з Жанною Рудянською... Для душі, для наснаги, для розради, для надії, і тільки на краще!
 
 


 

Поділитись з друзями: