Олена Ткач
30 вересня, у день святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, своє професійне свято відзначають особливі люди – бібліотекарі. Їх сміливо можна й треба поставити в один ряд із представниками таких професій, як учитель і лікар. Адже їх об’єднує щоденна робота з людьми, яка потребує знань, дотримання правил корпоративно-професійної етики, а головне – людяності. Дефіцит саме людяності, гуманності найчастіше призводить до стресових ситуацій, а їх, як відомо, варто уникати.
Отож бібліотекарі. Це жінки, які не уявляють свого життя без бібліохрамів, без книг, без людського спілкування. Це щирі, ніжні й привітні панянки, яким вдається щодня знайти спільну мову з читачами різного віку, порадити книгу, яка зацікавить, вислухати, навіть зарадити людським проблемам. Працівники бібліотек самі зізнаються, що вони певною мірою ще й психологи. А які заходи готують наші бібліоберегині, виставки, які проводять літературно-мистецькі конкурси…
Пригадалося, яку долю пророчили бібліотекам ще років десять тому, стверджуючи, що за умови масового використання інтернет-мережі потреба в цих установах зникне сама собою. Потім гайнула хвиля інформації, що зникнуть паперові книги, адже з’явилися вже електронні. Та не сталося, як гадалося. Кожна сучасна людина без вагань скаже, що не уявляє свого життя без можливості погортати сторінки новенької книги і без традиційного відвідування улюбленої бібліотеки.
Уже п’ять років поспіль проводять свої засідання у стінах міських бібліотек члени Академії пенсіонерів Благодійного фонду Костянтина Єфименка. Ми безмежно вдячні нашим бібліотекарям за гостинність і міцну дружбу. Тому напередодні Всеукраїнського дня бібліотек запросили винуватців свята на екскурсію до Святогеоргіївського храму, що на Замковій горі.
Наші бібліоберегині оглянули новозбудований храм, особливості візантійської кладки і розпису, помилувалися іконами, написаними на внутрішніх стінах церкви, переконалися із розповіді екскурсовода, що храм на Замковій горі – це не просто культова споруда, а символ Білої Церкви. Дізналися, що в нижньому храмі будови планується музей знахідок Замкової гори, які уже Інститут археології НАН України передав Краєзнавчому музею.
А насамкінець екскурсії ще довгенько ми вели розмову з бібліотекарями, торкаючись питання конфесій, об’єднання патріархатів і створення української помісної церкви. Звичайно, говорити про такі складні речі просто, але й не обговорювати їх також неможливо. Бо, повірте, бібліотекарі – це свідомі патріоти, яким не байдужа доля держави, віри і панування миру на всій Землі.
Прощаючись, зробили на згадку світлину і побажали друзям усіляких людських гараздів, щиро дякуючи за багаторічну співпрацю. Зі святом, дорогі бібліотекарі!