Кореспондент клубу «Діамант»
Наталія Пащенко
В нашій пам’яті першотравневі свята – це демонстрації з транспарантами, червоними стягами, різнокольоровими кульками, це марші, пісні, гасла з трибун.На другий день свята, як правило, проходили «маївки».
Наш клуб «Діамант» також вирішив провести 2 травня на природі. Так звана «екскурсія - маївка».Комфортабельний автобус заповнений вщент, всі в передчутті свята, спілкування, вітаємо одне одного. Перекличка - і ми в дорозі. За піснями, жартами, цікавими розмовами і не помітили, як приїхали в нашу столицю, колиску слов’янських народів, місто Київ.
А ось і Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка.Народу море, як би нам не загубитись? Очі розбігаються, кругом така краса! Цвітіння бузку, тюльпанів, магнолій, незбагненна таїна відродження природи, відродження життя нашої душі.
Не менш вражаючим стало відвідування Оранжерейного комплексу, де представлені унікальні експозиції рослинного світу тропіків і субтропіків. Милуємось небаченими раніше килимами казкових квітів, орхідей, азалій, камелій, не менш чарівними кущами невідомих нам незвичайних рослин.
Далі поринаємо в світ божественних запахів і різнокольорових алей бузку. Ми в захваті, ще ніколи не бачили такої кількості бузку в одному місці і не відчували такий шалений, насичений аромат просто неба. Це фантастика. Як говорять казкарі: «Ни в сказке сказать, ни пером описать». Алеї бузкові наліво, алеї бузкові направо, алеї бузкові прямо … Спочатку розгубилися, але нарешті вирішили, якщо ми вже тут, побуваємо скрізь, щоб ввібрати в себе всю цю красу. Щоб зберегти в пам’яті побачене, фотографуємося. Ось біля цього куща, ні, там кращий кущ, ні, ні, там ще кращий … А тут ще й погода розігралась – сонечко. Бузкові алеї заграли всіма кольорами веселки.
Територія Сирінгарію (Саду бузку) розташована так, що всі відтінки квітучого бузку, від насичено-фіолетового до сліпучо-білого, переливаючись, хвилями стікаються до Видубицького монастиря – одного з найдавніших на Русі. Направилась туди і наша група.
Побували ми і біля Свято-Троїцького монастиря.
Трохи стомившись, вибрали зручне місце та вирішили поєднати приємне з корисним. Адже саме час привітати іменинників березня і квітня. Знову жарти, пісні, побажання. А потім на схилах Славутича-Дніпра лунало: «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Як тебе не любити, Києве мій».
Час збіг непомітно. Настрій піднесений, усі втомлені, але щасливі. Вражень вистачило на весь зворотній шлях.
Висловлюємо щиру подяку Благодійному фонду Костянтина Єфименка за можливість активно жити, спілкуватись, відчувати, що ми ще потрібні.
