Валентина Узарська,
член клубу «Чарівна мить»
6 лютого у бібліотеці-філії №10 в клубі «Чарівна мить» Академії пенсіонерів відбулася зустріч із чудовою жінкою, кавалером ордена «За заслуги» 3-го ступеня, лауреатом міської премії ім. Нечуя-Левицького і просто Мамою, поетесою Галиною Семенівною Гай. Всі присутні дуже вдячні співробітникам бібліотеки за створення теплої атмосфери, організацію та проведення цього заходу.
… Затамувавши подих дослуховуємося до слів митця, а почути є що.
Життя цієї творчої натхненної жінки сповнене багатьма цікавими зустрічами, вагомими здобутками на літературно-мистецькій ниві. Вона, редактор Білоцерківського міського видавництва «Буква», благословила у світ багато поетичних і прозових книг літераторів Київщини. Маючи в особистому арсеналі книги «Під корою вдаваного спокою», «Ера тонких енергій», «Доторк», добірки в газеті «Літературна Україна», Галина Семенівна є членом Національної спілки письменників України.
…Слухаємо…
Голос тихий – наслідки важкої операції дають можливість говорити лише на одній голосовій зв’язці, - мова спокійна, виважена. Та за цією врівноваженістю вгадується сильний внутрішній вогонь, «розуму енергія, душі і серця». Мабуть саме вона, ця енергія свого краю, народу, України додавала наснаги і сили, витримки і терпіння для несамовитої працьовитості по 12-14 годин на добу, щоб вчасно закінчити формувати і редагувати Київський обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні.
Як свідчить А.І. Гай саме за цю «надзвичайно важку роботу, яка стала великим випробуванням не лише на професійність, але й на витривалість і мужність, як письменниці і редактора» в листопаді 2008 року Президент України В.А. Ющенко вручив Галині Гай орден «За заслуги» 3-го ступеня. «За вагомий особистий внесок у створенні Національної книги пам’яті, за подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про голодомор, зокрема по Київській області» (із Указу Президента України від 21.12.2008 року). Зберігається книга в Музеї Голодомору в парку Слави м.Києва.
Зустріч була присвячена 20-річчю виводу радянських військ із Афганістану. Ще юною дівчиною, поєднавши своє життя із письменником Анатолієм Івановичем Гаєм, всім своїм єством відчула біль чекання, бо її коханий був військовим кореспондентом саме в Афганістані. Зв’язку з далекою країною майже не було, в якийсь момент відчувши, що йому просто необхідна підтримка дружини, вона відправила телеграму, яка стала оберегом і ниточкою, яка зв’язувала Анатолія з рідною землею. Цей клаптик паперу пропах потом і порохом, бо довго зігрівав серце милого на чужині і, можливо, навіть зберіг йому життя. Тож коли почала створюватися в нашому місті Афганська спілка, то зароджувалася вона саме в квартирі цієї гостинної родини. Двері були відчинені для всіх учасників тієї чужої війни, хто мав потребу в спілкуванні та підтримці. Як важливо було тоді кожного вислухати та вселити жагу до життя. Тут знаходили розраду і вдови загиблих афганців. Саме ця місія і лягла на тендітні плечі великої Жінки, душевного тепла та милосердя якої вистачало для всіх.
…От така вона Галина Семенівна Гай, тендітна та вродлива, чуйна та щира, високодуховна та вольова українка, мешканка нашого міста.
Не бракує цій загартованій життям жінці почуття відповідальності і в родинному колі. Це про себе пише вона в книзі «Під корою вдаваного спокою»: «Галерниця, прикута до кухонної плити, обов’язковим коротеньким словом «треба». Галина Семенівна - любляча дружина та турботлива мати. Всі в її родині - особистості творчі. Чоловік, Анатолій Іванович Гай - письменник, дочка Олеся – професійний художник, син Юрій – студент, переможець конкурсу «Нові імена України» в номінації «Художня проза». «У здобутках членів родини тепло маминих рук і доброго серця» (А.І.Гай). Та хіба без родинного щастя було б таким повнокровним життя поетеси, такими натхненними її твори?!
«Її поезія – це стан душі, це неспокій, безсоння і свято Духу над банальною прозою буття» (А.І.Гай)
Після такої щирої зустрічі хочеться поринути в поезію Галини Гай і побажати їй надалі радувати нас своїми творами.
