25 червня клуби «Золота осінь» та «Пролісок» об’єднали свої зусилля, щоб вирушити в мандри рідним краєм. Маршрут екскурсії цього разу розробила координаторка клубу «Золота осінь» Майя Боженко і пролягав він легендарними місцями – селом Витачів та містом Обухів. На цьому пізнавальному шляху академістам вдалося відчути силу землі на горі Красуха, скуштувати крафтовий хліб місцевих умільців, побувати в хаті поета Андрія Малишка, помилуватися обухівськими Мальдівами, посидіти на дивані, на якому колись відпочивали А. Малишко, О. Гончар, М. Рильський, О. Вишня і загалом відчути дух найдревніших поселень України, де колись мешкали наші пращури – поляни. Зацікавили вас такою анотацією? Якщо так, то по все почергово розкажемо.
Найперша наша зупинка була на горі Красуха у селі Витачів, що за 21 км від Обухова. Історію краю, який згадував у своєму творі «Управління імперією» римський імператор Костянтин VII Багрянородний, розповіла нам Майя Боженко. Колись це місце на кручах Дніпра поруч з Канівським водосховищем було портом. Тут збиралися князі Київської Русі на нараду. А загалом місцина відома з часів IV століття н.е. Тут виявлені залишки поселення Черняхівської культури. Ми зупинилися на горі Красуха, яка є одним із 10 курганів. Гора є рукотворною, тобто її насипали наші предки 1, 5-2 тис років тому! Академісти не лише насолоджувалися неймовірним пейзажом, а ще й відвідали каплицю, збудовану в 1991 році. У ній повно різних ікон – від дуже старовинних до сучасних. А ще завітали до пекарні на дровах «Витач» родини Скобів, де продаються різноманітні хлібобулочні вироби. У нашій екскурсії брали участь і співачки ансамблю «Золота осінь», тож над кручами Дніпра раз по раз лунали українські пісні. Звісно ж, співали пісню «Реве та стогне Дніпр широкий», бо де ж як не тут, дивлячись на широчезний Дніпро, ще її співати…
Затим вирушили до Обухова, де дуже детальну, цікаву екскурсію нам організувала Олена Артюшенко, науковий співробітник Музею-садиби Андрія Малишка. Пані Олена – залюблена в рідний край. Фахівчиня дуже вболіває за збереження культурної спадщини та зі своїми однодумцями докладає максимум зусиль, щоб зберегти історію рідного краю. Спершу пані Олена показала нам наслідки діяльності місцевого цегельного заводу – кар’єр з білої каолінової глини. Довгий час тут видобували глину і на місці видобування, як це є в багатьох місцях по Україні, зібралася з часом вода та утворився такий кар’єр. Завдяки білій глині сонце підсвічує воду в бірюзовий відтінок. Місцеві мешканці навіть тут купаються та називають його озером Фейхоа. Над озером височіє гора Пидина, названа так на честь козака, що там і був похований. Раніше, 15% місцевого населення займалися гончарством. Наразі і цей промисел, і сам цегельний завод занепали.
Затим ми завітали до садиби, де народився та виріс видатний український поет Андрій Малишко. Хата у його батьків була простора, родину годувало ремесло батька – був чоботарем. А от співати малого Андрійка навчила мама, яку він дуже любив і всі свої вчинки звіряв з материною думкою. Ми дізналися наскільки поет був незламним, як відстоював свою думку в непрості більшовицькі часи, як відмовився доносити на Олександра Довженка та інших своїх друзів, як намагався визволити їх від переслідувань. А ще цікаво було почути, що поет був тричі одруженим. Останнім і справжнім його коханням стала поетеса Любов Забашта. У хаті відтворений інтер’єр тих часів, тож неважко уявити, в яких умовах зростав Андрійко.
Опісля вирушили переглянути експонати Мистецького центру, який створила Олена Артюшенко спільно з однодумцями. У просторому актовому залі зібрані цілі колекції старовинних рушників, вишитих сорочок, хусток, різного одягу, колекції старовинних народних картин, які прості художники-самоучки продавали на місцевих ярмарках і які прикрашали сільські хати. Всі ці експонати відображають побут середньої Наддніпрянщини. А на завершення екскурсії ми завітали до Обухівського районного історико-краєзнавчого музею імені Юрія Домотенка. Тут керівниця музею Наталя Федоряченко коротко, але по суті розповіла нам історію Обухівщини. Найбільше нас вразили діарами, виготовлені попереднім керівником музею Юрієм Домотенком. Всі скульптурки на них зроблені з місцевої глини. Виглядають ці діарами настільки точно і правдоподібно, ніби дивишся фільм чи фотографію.
Тож, як розумієте, вражень в академістів - маса. Трохи стомлені, але задоволені таким екскурсійним маршрутом ми вирушили до Білої Церкви. Передаємо естафету тим клубам, які ще міркують, куди краще поїхати. Літечко запрошує в мандри!
Фотогалерея "Клуби "Сузір'я" та "Пролісок" поїхали на екскурсію до Витачева та Обухова