Валентина Котенко,
координатор клубу «Водограй»
Велика група, майже 50 чоловік, членів клубу «Водограй» в кінотеатрі ім. О.Довженка переглянула фільм талановитого кінорежисера Федора Бондарчука «Сталінград».
Фільм вражає своєю достовірністю, виразністю зйомки різних воєнних епізодів, талановитою грою акторів.
Режисер ніби попереджає: війна – це найстрашніше лихо для кожного, хто бере в ній участь.
Але на війні все вирішує людина. Якщо вона патріот, знає, що захищає рідну землю, родину, то всі її зусилля спрямовані на знищення ворога, інакше ніяк не можна. Страшна «робота» на війні, щохвилини хтось гине, але піднімаються інші, йдуть на передову, не шкодують свого життя, допомагають один одному, вірять у перемогу.
Було страшно, моторошно дивитися деякі епізоди фільму, серце стискалося від болю, лилися сльози: гинуло багато воїнів і мирного населення.
Але ми знаємо з історії про Сталінград, про Сталінградську битву як одну з найбільших в Другій світовій війні. В результаті Сталінградської битви радянські збройні сили вирвали у німецько-фашистських військ стратегічну ініціативу й утримували її до кінця війни.
Фільм «Сталінград» показує, що перемога над фашизмом була закономірною, незважаючи на загибель багатьох воїнів-героїв, радянські війська здобули цю жадану перемогу, омиту кров’ю. Тому ми шануємо всіх, хто навічно залився лежати на полях боїв Великої Вітчизняної війни. Фільм «Сталінград»– це їм гімн, їхній мужності, хоробрості, доблесті, геройству. Вічна їм слава! Спасибі за наше мирне голубе небо і яскраве сонце.
В. Кузьменко,
член клубу «Водограй»
Для людей поважного віку ця стрічка нагадала жахи далекого минулого, великої бійні між державами, де основну участь брали звичайні люди: солдати, жінки, діти, підлітки.
А підростаюче покоління, думаю, порівнювали це з сьогоднішніми американськими бойовиками.
Як на мене, то фільм не відобразив патріотизму, почуття відданості й гордості за державу, а суцільне місиво, вибухи бомб, спецефекти тощо, без яскраво вираженого людського фактору, як, наприклад, у фільмі «Молода гвардія», діючі особи не викликали жалю й душевного болю.
Після закінчення фільму – відчуття втоми й незадоволеності. Це моє враження…
