Ірина Мироняк
Чергова, традиційна зустріч клубу «Сузір’я» Академії пенсіонерів, присвячена книзі Миколи Івановича Осики «Життя краплини», відбулася 4 грудня 2013 року.
«Щоб вшанувати пам'ять Миколи Осики, хочемо детально розглянути його останню працю – книгу душі, своєрідну сповідь, у певній мірі, підсумок всього життя нашого друга, співвітчизника й талановитого письменника під поетичною назвою «Життя краплини»», - так почала презентацію Тетяна Сулейманова.
Аби зрозуміти всю глибину і мудрість книги, відбулося знайомство із життям та творчим шляхом Миколи Осики. Літератор народився у селі Павлівка Дніпропетровської області 15 квітня 1951 року, а вже з 1969 року проживає у Білій Церкві. Писати він почав ще з дитинства. Пізніше працює на різних посадах у газетах та періодичних виданнях, та найбільше досвіду чоловік отримує саме під час журналістської діяльності, пишучи статті, невеликі нариси та оповідання, які друкуються не лише у таких газетах Білої Церкви як «Замкова гора», «Громадська думка», «Міська газета», а і за межами України.
Користуються попитом і художні твори Миколи Івановича, такі як збірка «Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці», численні оповідання, новели, нариси, есе та розповіді, написані звичайною народною мовою, що робить їх особливо цікавими та захоплюючими для читачів.
Життя краплини» - це третя збірка особистих розповідей автора, які, немов маленькі краплини, ретельно зібрані, збережені в одній, великій – це і є душа, любов, саме життя. Книга складається з декількох розділів. Перші три – це художнє втілення того, що було для автора особливо дорогим та цінним. «Степ і небо» - це розповіді про дитячі літа, юність. І як помітили пенсіонери, читати їх приємно, навіть трішки сумно, адже з ностальгією згадуєш своє дитинство, знову заглиблюєшся у ті спогади, які несеш у душі крізь роки.
Дивує те, що людина, яка народилася не в Білій Церкві, так сильно її полюбила, так щиро й віддано нею захоплювалася. Виявом цього захоплення був другий розділ книги «Освідчуюся в любові, Біла Церкво», який заслужено вважається енциклопедією нашого міста ХХ ст. Як журналіст, Микола Іванович завжди носив із собою блокнот та фотоапарат, щоб бува не проґавити якоїсь події. Дякуючи цій звичці, з’явилися не лише неповторні описи найкращих місць Білої Церкви, історичних деталей створення парку «Олександрія» та власних вражень письменника, а й чудові ілюстрації до них, зібрані в розділі «Олександрія» – скарбниця рукотворної краси».
«Іноді шляхи наші перетинаються з людьми, які видають книги такої сили й такої любові. Ми справді пишаємося нашим другом, тонким ліриком, великим майстром поетичної прози, захоплюємося його талантом і вмінням описати те, що так любиться кожному серцю, кожній душі. Єдине, що викликає жаль, - книгу «Життя краплини» Микола Іванович вже не побачив», - висловила сердечний і щирий відгук Валентина Петрівна.
Тож , як писав сам Микола Осика: «Думку обмежити неможливо», - тому, сповідуючи в своїй творчості реалізм, піднесеність людської душі, вірність своїй Батьківщині, закликає читачів любити від усього серця й творити від усієї душі!
