9 серпня в клубі «Криниця життя» відбулося чергове свято. На цей раз академістки відзначали ювілей своєї колеги – Галини Василівни Тищенко, якій виповнилося благодатних 70 років! Є такі люди, чия біографія вражає. Вони не шукають легких шляхів, не бояться труднощів і на свій поважний ювілей їм є що розказати. Такою є й Галина Тищенко.
Галина Василівна не просто відвідує клуб, воно активна учасниця усіх творчих заходів. І співає, і в театральних постановках бере участь, і танцює. Як сказала координаторка клубу Лариса Бондарчук, «з Гальою завжди весело, щоб вона не робила». Така іскрометна натура в Галини Василівни ще з дитинства. Пригадує, як тато ставив її на стільчик і вона в свої 3-4 роки вже виспівувала пісень.
А народилася пані Галина 6 серпня в далекому Казахстані, куди переселили її дідів і бабів по материній та батьковій лінії з Харківської губернії. Переселили, бо радянська влада вирішила, що хазяйновиті українці є куркулями і тому треба все відібрати та вигнати з рідної землі. Вже там, в Алматинській області народилися її тато і мама, які згодом створили свою сім’ю і привели у цей свій четверо діток. Тож Галочка росла у великій дружній родині з сестричкою і двома братиками. Пригадує, як в родині часто співали українських пісень.
Там же пішла до школи, але у 1968 році родина повернулася до України, осіли в місті П’ятихатки. Галина закінчує технікум громадського харчування в Кривому Розі і отримує комсомольську путівку на будівництво БАМу, де працювала директором їдальні 2 роки. Умови роботи були важкі, від сильних морозів навіть отримала алергію на холод. Якось у неї московська кореспондентка брала інтерв’ю і порадила кидати той БАМ та навіть допомогла знайти нове місце роботи. Так Галина Василівна опинилася в Білій Церкві і в 1977 році приступає до роботи на Білоцерківському виробничому об’єднанні шин та РТІ.
За якийсь короткий час вже працювала шеф-кухарем, брала участь у відкритті їдальнь цього об’єднання. Пропрацювала 33 роки і на зорі незалежності України вийшла на пенсію. Та не сиділа, склавши руки, почала пекти пиріжки і торгувати на базарі. Часи були непрості, жодна копійка не була зайвою. Та й нині пані Галина крутиться як бідова молодиця. Має дачу в селі Пугачівка Рокитнянської селищної громади, тримає города, птицю. При чому любить експерименти. На подвір’ї ходять не лише кури, а й перепела та павичі!
Виховала доньку, має гарного зятя та двох онучок. Одна з них вже здобула професію юриста та працює в білоцерківському суді. Молодша внучка ще тільки здобуває вищу освіту.
А більше десяти років тому пані Галина завітала до клубу «Зарічани», їй сподобалося, але згодом перейшла в клуб «Криниця життя», де вже шість років поспіль тішить своїм талантом і одноклубників, і всіх академістів. Тож подруги із великим завзяттям вітали ювілярку зі святом, співали пісень, віншували, дарували гостинці. А пані Галина пригощала своїми фірмовими стравами від шеф-кухаря.
Вітаємо з ювілеєм, Галино Василівно! Залишайтеся такою лідеркою і оптимісткою, якою ви колись описали себе в характеристиці на роботі: «практично працювати можу, але краще теоретично, бо вмію керувати!»
Многая літа!
Фотогалерея "Життя прожити - не поле перейти"