26 червня академісти клубу «Любисток» вирушили на екскурсію. Поїхали вже протореними шляхами – у Жашківський музей гармоніки та до Ставищанського краєзнавчого музею. Щоправда, цього разу в нас була ще одна цікава зупинка в селі Розкішна.

Традиційно подорож почалася з Музею гармоніки. Заслужений працівник культури України, організатор та директор музею Іван Сухий привітав нас грою на гармоніці. Академісти ознайомилися з історією музею, досягненнями учнів Івана Івановича, почули як грають його ексклюзивні гармоніки: малесенькі, подвійні, зарубіжні та вітчизняні та запатентована гармонь, що перевертається на 360 градусів. Почули й інші екзотичні інструменти. А ще послухали учнів, які прийшли на урок до свого вчителя. Приємно, що у Жашкові понад 400 школярів опановують гру на музичних інструментах. Адже це і розвиток, і вклад в освіту, і гарні ліки від нудьги та безрозсудних підліткових вчинків.

А затим ми вирушили до Ставищ, де нас знову привітно зустріли директорка Ставищанського історико-краєзнавчого музею Наталія Дем’яненко та екскурсовод Ека Снігур. Ці дві пані просто заряджені любов’ю до власного краю і щедро діляться знаннями з відвідувачами.

Трішки більше розкажемо сьогодні саме про цей музей. Заснований він білоцерківцем Василем Полікарповичем Волошиним, який народився у 1918 році в селі Заріччя Білоцерківського району, тобто у сучасному районі нашого міста. Був вчителем, брав участь у боях під час Другої світової війни. Після важкого поранення та лікування знову працював викладачем, заочно закінчивши історичний факультет. Доля розпорядилася так, щоб у 1949 році опинився в Ставищах та продовжив працювати в освіті. Згодом, у 1985 році, відкрив краєзнавчий музей, який розташувався в одному з уцілілих флігелей резиденції родини Браницьких.

Нині музей має кілька кімнат з різними експозиціями: від древніх часів, періоду Гетьманщини, часів правління Браницькими та радянського періоду колективізації, розкуркулення, Голодомору. Є експозиції, які розповідають про ліквідаторів аварії на ЧАЕС, про спортивні здобутки ставищанців, а також про загиблих земляків, які віддали своє життя у боротьбі з російським окупантом.

У музеї багато цікавих картин місцевих художників, що дозволяє уявити, якими були історичні споруди колись. Чимало і старих фотокарток. А ще це, напевно, єдиний музей, де можна дізнатися Формулу молодості! Вона дуже проста: Н₂О+(С₆Н₁₂О₆ х 2)+О₂. Ну як, все зрозуміло? 😊 Якщо не дуже – дивіться фото!

А ще в музеї є кімната лісництва, обладнана саме лісниками Ставищанського лісгоспу, щоб учні вивчали природу, породи дерев, види комах, тварин тощо. Нашим академістам такий куточок природи дуже сподобався. За ініціативи пані Еки ми поїхали в сусіднє село Розкішна, яке по суті є частиною селища Ставище як наше Заріччя, Роток чи Залізничне Селище. У цьому селі ми побачили, як виглядає гімназія, що  збудована сином Ксаверія та Олександри Браницьких – Владиславом. Цікаво, що гімназія до сих пір виконує свою освітню функцію, як і панська лікарня в Ставищах. А затим ми заїхали до ще одного райського куточка в лісництві, де море красивих троянд, є міст бажання, затишні лави, столики та гойдалки.

Затим повернулися назад до Ставище, де в парку, закладеному знову ж таки за часів Браницьких, ми собі не лише смачненько поїли, а й влаштували флористичний гурток. Оскільки не так давно українці відзначали свято Івана Купала, то наші академісти підготували трави та квіти і почали плести віночки під купальські пісні. Завершилася наша мандрівка фотосесією на Алеї Кохання, де є чудові вуличні меблі та фонтан.

До побачення, Ставище і Жашків! Наш край – як рай. Тільки треба вміти шукати гарні місця та людей, які залюблені у свою рідну землю і власну справу!

Фоторепортаж "Клуб "Любисток" відвідав музеї та відпочив на природі