23 та 24 вересня академісти клубів «Водограй» та «Любисток» відвідали з екскурсією Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник, де пенсіонерам провела цікаву екскурсію Анна Зубко, завідувачка Палацу Понятовського.

Корсунь – місто-ровесник Білої Церкви. Так само у 1032 році його заснував князь Ярослав Мудрий як одне з поселень оборонної лінії від кочових племен на річці Рось. Історія наших міст теж переплітається і є в дечому схожа. Так само місто було зруйноване і спустошене ордами хана Батия в 1240 році. Затим місто була у складі Великого князівства Литовського, а пізніше – Речі Посполитої. Ним володіли українські князі та старости, воно мало як і Біла Церква Магдебузьке право та козацький реєстровий полк. Були часи, коли Корсунь випереджав за населенням Білу Церкву.

Також корсунцям відома боротьба з польськими панами. У 1968 році поблизу Корсуня військо Богдана Хмельницького  розгромило майже всю польську армію. У XVIII столітті Корсунщина була одним із центрів визвольної боротьби на Правобережжі, у тому числі гайдамацького руху «Коліївщина». Та часи змінюються.

З 1778 року Корсунь став власністю князя Станіслава Понятовського — племінника останнього польського короля. Саме цей 24-літній чоловік розбудував майже запустіле місто, звільнивши селян від кріпацтва. За його нетривалого правління в Корсуні був збудований на острові, який з усіх боків омивається Россю палац, у місті - фабрики сукна, замші, селітри, плантації шовковиці, винниці, відбувалося розведення коней. Працювала невеличка лікарня і була відкрита перша аптека. Та після розподілу Речі Посполитої польського князю довелося продати місто російському імператору, а той подарував Корсунь князю Петру Лопухіну. Єдине, чим запам’ятався російський князь, - знову закріпачив місцеве населення. До розвитку міста доклався вже його син – Павло.

Про всі ці цікаві, героїчні та трагічні сторінки історії нам розповіла екскурсовод Анна Зубко. Академісти також дізналися, що в давні часи на території нинішнього Корсуня мешкали трипільці, скіфі, кіммерійці. Оглянули посуд, знаряддя праці, прикраси тощо. Побачили рештки скелету мамонтів.

Також дізналися про те, що в Корсуні проживав Тарас Шевченко і його пам’ятник нині стоїть біля палацу Понятовського. Також бував тут Іван Нечуй-Левицький, Іван Сошенко та інші видатні культурні діячі. Цікавою була розповідь про життя корсунців за часів совєтів. Голодомор не оминув цей населений пункт. Тяжке радянське життя селян відображено на багатьох стендах.

Побачили ми й інтер’єр типової української хати. А з неї вирушили до палацу Понятовського, погуляли його просторими залами, помилувалися картинками. І навіть трішечки уявили, що, можливо, приблизно так і жили білоцерківські польські графи Браницькі.

А ще подивилися прилеглий парк, пройшлися підвісним залізним мостом над річкою Рось і насолоджувалися прекрасними краєвидами кам’яних берегів, які бачили різні епохи, різні історичні події та різних власників цієї місцини, але нічого не можуть розказати.

Такі поїздки дуже подобаються академістам, адже відкривають все нові сторінки історії рідного краю, дозволяють глибше уявити, яким непростим було життя українців без власної держави та усвідомити важливість її збереження.

Фотогалерея "Клуби "Водограй" та "Любисток" відвідали з екскурсією Корсунь