Людмила Полях

 

19 грудня українці відзначають   День Святого Миколая. Це свято з традиційними гостинцями для дітей вшановується в Україні відносно недавно, адже раніше ми знали лише про чарівника Діда Мороза. А свою, українську,  традицію  майже не пам’ятали. 

На щастя, звичай відроджується. І не в останню чергу саме завдяки педагогам. Ось і сьогодні у БЗШ №5 відбувся святковий захід під назвою «Звичаї – скарб українського народу», який підготували вчителі та учні школи.

         Натхненним керівником цього традиційного для БЗШ № 5 фесту, є учитель музики Марія Миколаївна Юрковська, яка розучила з дітьми десятки колядок і щедрівок із різних регіонів України. А коли сама заспівала «Добрий вечір тобі, пане господарю»,  зал відчув магію неперевершеного голосу цієї жінки і відразу ж підхопив колядку.

До фестивалю колядок та щедрівок запросили й старше покоління -  членів клубів Академії пенсіонерів, тим самим продовжуючи спільний проект Благодійного фонду Костянтина Єфименка та управління освіти і науки під назвою «Єдність поколінь».

У виконанні школярів, а виступали представники всіх класів школи, прозвучали колядки та щедрівки. І було їх понад 40, при цьому жодна не повторилася. Учні зі своїми педагогами продемонстрували не лише загальновживані варіанти колядувань, але й віднайшли стародавні наспіви з різних куточків нашої країни.

Підготували учні й надзвичайно цікаві сценки різдвяного вертепу. А потім із задоволенням та насолодою слухали, як колядує старше покоління. Клуби «Золота осінь», «Гармонія», «Лада», «Сузір’я», «Чарівна мить» і колядки проспівали, і щедрівками розважали, і засівали, і Маланку водили.

 Але найбільша втіха для сивочолих академістів – бути серед молоді, бути потрібними, дарувати творчу насолоду внукам і навіть правнукам. Сидячи в залі, виходячи на сцену,  вони пригадували й своє дівування та парубкування, подумки поринали у власне дитинство, коли радянська влада не завжди вітала і підтримувала  українські народні традиції. Але вони все одно, особливо в селах, збиралися в гурти і йшли  від хати до хати, бо так робили їхні батьки , діди й прадіди. На щастя, так сьогодні роблять і їхні нащадки!

Можливо, уважний читач здивується, а чому саме на Святого Миколая розпочали колядувати? Чи не зарано? Та ті, хто був на цьому красивому, щирому, іскрометному заході, точно відповість, що ні, не зарано. Не зарано вчити молодь нашим звичаям, бо не буває зарано одягати вишиванку, вивчати українську мову, знати народні традиції. Запізно буває, а зарано - точно ні!

Саме зараз, напередодні зимових канікул, наша дітвора пригадала, а хтось може й уперше вивчив календарно-обрядові пісня зимового циклу. Тож до Різдва, Святвечора, Щедрого вечора, Водохреща школярики готові. І вже точно ці дітки не будуть ходити по домівках із занудно-простакуватим «дайте дядьку п’ятака», а потішать господарів гарною колядкою, зігріють душу щирою українською піснею.

Фотоальбом. Коляда єднає покоління