19 березня відомій українській поетесі, письменниці, громадській діячці Ліні Костенко виповнюється 96 літ! Напередодні, 18 березня, в клубі «Криниця життя» відбувся творчий вечір на честь славетної українки. Академісти клубів «Криниця життя», «Лада», «Вікторія» читали вірші поетеси. Захід організувала та провела координаторка клубу «Криниця життя» Лариса Бондарчук спільно з колегою Галиною Троць.
А задум провести творчий вечір під назвою «Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!» зродився наприкінці минулого року, коли на заводі «Біофарма» зібралися координатори клубів для новорічного корпоративу. Тоді за одним столиком поруч сиділи Лариса Бондарчук та мама Костянтина Єфименка – Валентина Яківна. Розговорившись та з’ясували, що обидві закохані в поезію Ліни Костенко. Тож відразу вирішили, що навесні, до уродин видатної поетеси, проведуть такий захід. Тому сьогодні, окрім академістів, на творчому вечорі виступала й Валентина Яківна Єфименко, яка знає чимало віршів улюбленої поетеси і залюбки декламує їх на пам'ять. Сьогодні у її виконанні прозвучали вірші «Вечірнє сонце, дякую за день!», «Усе моє, все зветься Україна», «Послухаю цей дощ», «Хочеться чуда і трішки вина» та «Вже почалось, мабуть, майбутнє».
Окрім пані Валентини вразила своїм професійним виступом ще одна почесна гостя – директорка Білоцерківського ліцею іноземних мов-гімназії №9 Олена Ткач, колишня очільниця Благодійного фонду Костянтина Єфименка. У виконанні пані Олени академісти почули не такі популярні, але не менш цікаві поетичні рядки під назвою «Пелюстки старовинного романсу», «Біль єдиної зброї» та «Апологія лицарства». Олена Дмитрівна дуже любить творчість Ліни Костенко, бувала на її зустрічах з шанувальниками, має збірочки авторської лірики. Тож не дивно, що і віршів поетеси знає чимало. Нинішня директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка Людмила Полях також підготувала філософський вірш «Доля».
Варто відмітити, що всі учасники декламували вірші на пам'ять! І скажіть тепер, що люди поважного віку не можуть вивчити тексти. Не можуть тільки ті, хто не хоче! А наші академісти так люблять цю поезію, що залюбки вийшли до публіки з улюбленими віршами.
Захід розпочали з виступу ансамблю клубу «Криниця життя». У його виконанні прозвучали пісні «Молитва» та «Моя ти земле». Лариса Бондарчук та Галина Троць розповіли цікаві факти з біографії поетеси. А затим академістки натхненно виступали. Ольга Руденко презентувала вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» та «Мимовільний перефраз», Ірина Круп – рядки із вірша «Зоряний інтеграл», Віра Бабенко – «Крила», Ольга Тимошенко – «Мій перший вірш написаний в окопі» та «Ти знову прийшла, моя печальна музо», Галина Тищенко – «Не треба думати мізерно…», Галина Глобенко – «Є у мене три дороги, три путі», Галина Троць – «Моя любове, я перед тобою», Світлана Безкоровайна – «Ісус Христос розп’ятий був не раз», Таісія Ширяєва – «Життя іде і все без коректур», Наталія Канішевська-Петришина – вірш «Між іншим».
Ольга Руденко виконала романси на вірші Л. Костенко «Вечірнє сонце, дякую за день» та «І знову пролог». Також романс на слова «Двори стоять у хуртовині айстр» виконала Ніна Лавренюк. Представниці клубу «Лада» Галина Глобенко та Тетяна Марченко подарували глядачам пісню «Я вранці голос горлиці люблю».
А найбільшим сюрпризом для всіх присутніх на святі стала театралізована сценка на фрагмент з історичного роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Ролі виконували: Галина Тищенко, Ольга Тимошенко, Ольга Руденко. Текст від автора читала Ніна Павловська. Дуже рекомендуємо всім нашим читачам подивитися цей уривок. Чимало часу та багато зусиль академісти витратили, щоб вивчити такі довгі тексти і так гарно виступити!
На цьому свято завершилося. А всіх на душі було прекрасне відчуття доторку до такої високої поезії, до такого незримого, але сильного слова Ліни Костенко. Якби вона була на заході академістів, то, напевно б, отримала задоволення, адже така народна любов дійсно відповідає її рядкам: «Митцю не треба нагород, його судьба нагородила, коли в людини є народ, тоді вона уже людина».
Дякуємо усім причетним до організації такого чудового березневого свята. І хоч погода за вікном не тішила сонечком, але на душі в усіх присутніх було тепло і затишно. Від великого Ліниного слова. Адже недаремно сучасники називають її совістю нації та символом незламності. Вустами Ліни Костенко говорить Україна. І ми сьогодні ще раз у цьому переконалися. Фотогалерея ""