Після новорічних канікул на першому засіданні клубу, другого лютого, на річницю трагедії, яка забрала в нас не просто Артиста, а Друга, Наставника і прекрасну Людину — Андрія Вікторовича Кузьменка - академісти «Серпанку» приєдналися до всеукраїнського флешмобу «Рік Самотності. Запали свічку пам’яті». Щоб засвідчити разом із всією країною: ми не забули і ніколи не забудемо, що зерна добра і людяності, які Кузьма посіяв у цьому світі за життя, не згинули за цей рік! І щоб віддати шану Андрію, провели цей « РІК САМОТНОСТІ» з піснями Андрія, з його музикою, зі щирими словами вдячності йому, щоб він побачив, щоб він почув... «Бо разом легше, бо є до кого притулитися, щоб не бути самому…»
А дев’ятого лютого академісти вирушили у віртуальну подорож світом, який бачить через фотооб'єктив відомий білоцерківський фотограф Роман Наумов, який не тільки захоплюється зйомкою нашого рідного міста, а й подорожує світом, де робить унікальні знімки пейзажів та пам’яток.
Розпочалася подорож з Єгипту, але не з того, що показують по телевізору туристичні провайдери, а з фото країни контрастів, як назвав для себе Єгипет, Роман. Бо через паркан комфортабельних готелей у Хургаді, що пропонують туристам європейський клас відпочинку, закінчуються фарби готелів, позаду залишаються зелень газонів і високі пальми, а попереду пустеля, розрізана чорною смужкою асфальту, а за нею - найдовша річка у світі, і практично все населення країни на її берегах. Там починається справжній Єгипет і панують злидні. Асортимент продуктів на ринку вирізняється різноманітністю та багатством: екзотичні фрукти, морська риба і морепродукти, овочі, східні солодощі. А в Луксорі, який розташований на березі Нілу, туристів у будь-який час доби «зустрічають» голодні діти, які підбирають будь-яку їжу і навіть крихти з землі. На одному з фото академісти не змогли впізнати корову, бо тварина, яку спіймав об’єктив Романа, зовсім не нагадувала всім нам відому свійську тварину.
Далі «вирушили» до Португалії: Мис Рока, Ліссабон, Порту, Коімбра, дороги та міста, вулички і трамваї, мости і розв’язки - усе в цій країні вражає, але найбільше, звичайно, вразив Романа Океан: «Розмиті скелі, береги, фонтани води від ударів хвиль об камінці і постійний гуркіт, який більше схожий на гуркіт грому. Слухаючи прибій, іноді схоплюєш себе на думці – чи може бути так, щоб тут раптом стало тихо? І, як відповідь, приходить усвідомлення того, що цей прибій вічний. Таким він був тут мільйони років тому, таким буде ще мільйони років, а ти піщинка, і час твій у порівнянні з цим прибоєм – мить». І звичайно ж , як після будь-якої подорожі повернулися до дому, до рідної Білої Церкви, і переглядали світлини нашого міста. Можна стверджувати з упевненістю, що зустріч з Романом Наумовим була першою, але не останньою, бо талановитий земляк має чим поділитися, а враження від його таланту залишаються дуже надовго.
Шістнадцятого лютого, коли День Святого Валентина вже позаду, але атмосфера свята ще залишилась і аромат кохання відчувається в повітрі, у клубі пройшов особливий вечір романсу " А напоследок я скажу...", з присвятою геніальному Ельдару Рязанову. Під час вечора не тільки слухали романси із знайомих фільмів у виконанні відомих акторів, а й виконували їх самі, читали вірші Ельдара Олександровича та переглядали уривки з улюблених кінокартин.
А віншували закінчення зими святкуванням Дня Зимового Іменинника. І вже традиційно, окрім персональних подарунків та солодощів, іменників чекав музичний сюрприз. Цього разу із концертною програмою до клубу «Серпанок»завітав ансамбль Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування «Берегиня». І півтори години отримували іменинники та й усі присутні музичні вітання з калейдоскопу пісень, віршовані поздоровлення та гуморески для хорошого настою від запрошених гостей. А потім був солодкий стіл і обговорення планів на весну, бо наступна зустріч відбудеться вже навесні.