Світлана Гудій,
член клубу «Лада»
Мово рідна! Мово невмируща!
Нездоланна в просторі віків!
Ти потрібна нам, як хліб насущий,
Як дарунок вічний прабатьків.
Рідне слово.. Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності земної! Що може бути дорожчим для людини за рідне слово?
У клубі «Лада» (куратор Юрій Розвозчик) відбулася зустріч академістів, присвячена рідній мові. Адже саме мова єднає націю в одне-єдине ціле.
Щоб створити справді святкову, затишну атмосферу, щоб настрій панував піднесений, урочистий, Н. Олійник, координатор клубу, Т. Марченко, В. Цибко прикрасили приміщення вишитими барвистими рушниками, скатертинами, килимами, картинами. І забуяло повсюди розмаїття квітів і візерунків, створених руками майстринь.
Сила слова безмежна, і коли воно хвилює найтонші струни людського серця, глибоко проникає в душу, тоді ми це називаємо поезією. А оскільки кожна мова неповторна, в цілковитій тиші слухали академісти вірші українських та російських поетів про мову і рідний край, любов до Батьківщини. Їх проникливо і майстерно декламували В.Цибко, Є.Бедрата, Т.Шпиця.
І не було байдужих, коли звучала мелодія слів про почуття, завдяки яким ти відчуваєш себе Людиною.
Своє життя, свої сподівання, досвід і почування вкладає у власні вірші Валентина Олексіївна Замула, вчителька ЗОШ №12, нині член нашого клубу.
А яке ж свято без пісні? Хіба ж без пісні в світі проживеш? «Марічка», «Черемшина», «Варенички» - ці пісні лунали у виконанні ансамблю «Ладушки». Його учасниці - Т.Марченко, Н.Подколзіна, Л.Карцева, І.Соломяна, Л.Дорофєєва, О. Максимченко - закохані в пісню і не уявляють свого життя без неї.
І надзвичайно сподобався всім присутнім виступ гості - 10-річної Даринки Удовенко, яка прийшла разом з бабусею Т.Марченко. Юна співачка виконала пісню «Як у нас, на Україні».
Привітними, справжнісінькими і так по-жіночому чарівними господинями на нашому святі були ведучі І.Соломяна та Л.Дорофєєва.
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо. І куди б ти не пішов, де б ти не жив, але у кожного – своя Батьківщина, своя земля, своя мова.
Минуще все. Лише слово не мине. І є слова святі.
Тому нікого з присутніх не залишили байдужими слова із вірша «Молитва» поетеси Ольги Яворської:
О Господи! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми пізнали віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.