Голодомор. Неможливо обійти цю болючу, страшну сторінку нашої історії. Вечір пам’яті жертв незбагненної трагедії нашого народу, який відбувся в клубах «Журавка» і «Чарівна мить», не залишив нікого байдужим. Ганна Нагорна зробила дуже цікаву підбірку матеріалів про цю трагедію українського народу. Присутні слухали її з великою увагою. Марія Постоєва й Ірина Гуральник прочитали вірші на цю тему та документальні свідчення.
Трагедія мого народу…
- Мамо, встаньте! Мамо, встаньте! -
За сорочку дитя смика.
А вона, закривши очі, ніби спить
Та вже не диха.
- Мамо, мамочко, матусю, -
рученята простягає.
Зрозуміть воно не може,
що матусі вже немає.
- Мамо, матінко, матусю,
їсти хочу, - все благає.
Вже вона не відповість.
Та дитя цього не знає.
Груди в мами опустіли,
висохло змарніле тіло.
А дитя того не втямить.
Йому те не зрозуміло.
Яке ж тільки люте горе
по землі по цій ходило!
Голодовка (страшне слово!)
Всіх навкруг вона косила.
Не одне мале дитятко
сиротою залишила.
Не одної мами серце
оте горе зупинило,
Бо вона своїх рідненьких
уже всіх похоронила.
Гріх біду ту забувати.
Будем ми їх поминати.
Рукотворна та біда.
Хай це кожен пам’ята!
Українців працьовитих,
мудрих, гордих, домовитих
З цього світу нас зживали.
Всі про це щоб пам’ятали!
Насамкінець усі присутні вшанували пам'ять жертв голодомору хвилиною мовчання.
