І знов з’єднались в одну оману, —
О дивне танго, — і сум, і пристрасть;
Пливу на хвилях твого туману,
Згубила керму, спалила пристань.
І б’ється серце, і гнеться тіло
В твоїм повільнім і п’янім вирі;
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре!
Це рядки з вірша Олени Теліги «Танго». Цьому прекрасному танцю, який зародився в далекій від нас Аргентині та є наслідком змішання різних культур, присвятив свій творчий захід клуб «Водограй». Ведучою була координаторка Лариса Ястребова, автором сценарію – Людмила Воропаєва. Саме вони підшукали різні цікавинки про танець і музику, яку на засіданні клубу озвучили Тетяна Пантелеєва, Ольга Матвієнко, Любов Іщенко та Ніна Бакліцька.
Академісти дізналися, що в танго поєднуються африканські, іспанські, італійські, польські, чеські, південноамериканські мотиви, які до Аргентини та Уругваю привезли мігранти. Також дізналися, як виглядає інструмент бандонеон, на якому найбільше грають цю мелодію. Цікавою була інформацію, що колись танго танцювали лише чоловіки.
Історія танго непроста. Його забороняли, вважали вульгарним, потім дозволяли, а у 2009 році ЮНЕСКО визнало танго нематеріальною культурною спадщиною людства!
А ще академісти насолоджувалися музикою. Відео з виконанням цього танцю чи піснями на мотиви танго підготували Ольга Білобров, бібліотекарка центральної книгозбірні міста.
І хоч батьківщиною танго є Аргентина, ця мелодія дуже популярна і в Україні. Клуб «Водограй» міг сповна насолодитися такими піснями у ритмі танго як «Гуцулка Ксеня», «О, Соломіє», «Прийди ще раз», «Останнє танго», «Волошкове танго». Мелодія так запалила серця академістів, що Валентина Алейнікова та Людмила Воропаєва не стрималися і почали кружляти в ритмі танго.
Ольга Томашевська теж підготувалася до зустрічі, подарувавши своїм колежанкам гарну пісню в ритмі танго «І ось прийшла до мене сном» та під неї станцювала разом з Раїсою Дерев’янко.
А ще академісти на початку зустрічі нагадали, що 19 лютого відзначається день Державного герба України — пам'ятна дата, що нагадує про встановлення державного символу у 1992 році. Та подякували нашим воїнам ЗСУ за можливість ось так зустрічатися в тісному дружньому колі в улюбленій бібліотеці.
Під час розповіді про танго, академісти зауважили такий історичний факт, що найбільше клубів, де танцювали танго, відкрилося під час Великої депресії – загальносвітової економічної кризи, що тривала в США та країнах Західної Європи упродовж 30-х років. Дивно? А от і ні. Адже людині в найбільш скрутні часи потрібно мати якусь позитивну емоцію, якусь гавань спокою і радості. Так і наші академісти знаходять розраду в таких клубних зустрічах попри всі сумні новини.