Ніна Батура,
координатор клубу «Ярославна»
Академісти клубу «Ярославна» (куратор Ребенко Степан Анатолійович) вирішили присвятити чергове засідання українській народній вишиванці.
На столах дбайливо розстелили вироби наших майстринь, на багатьох академістах – вишиті сорочки. Ось ніжний і красивий комплект із скатертини, серветок і рушника. Все вишито однаковим ніжно-голубим орнаментом. Це вишивала собі посаг Ніколайчук Світлана Степанівна. А ось розквітчані різноманітними візерунками рушники Ціліцької Зої Максимівни. А це чудовий пасхальний рушничок Терещенко Ольги Аврамівни. А Криницька Галина Анатоліївна принесла показати сорочку своєї бабусі.
Також багато рушників принесла Урупа Ганна Петрівна. А ще вона показала фотографії, де сфотографована зі своїми подружками в українських костюмах. І ще багато-багато іншого.
І почалися розповіді про далеку історію української вишиванки. Ці оповіді сягали далеко вглиб віків. Цікаво розповідали якими в сиву давнину були вишиті рушники як вони називалися, для чого були призначені. Це було неймовірно цікаво, адже стосувалося щоденного побуту українця.
Сумною була розповідь про вишиванки за часів княгині Ольги. Вона жорстоко помстилася древлянам (нині Житомирщина) за смерть свого чоловіка, наказавши убити всіх чоловіків, а юнаків і хлопчиків забрала в рабство. З тих самих пір упродовж декількох століть жінки на знак смутку вишивали свої вишивки тільки чорним з невеликим вкрапленням червоного.
А Ганна Петрівна Урупа змістовно і цікаво розповіла, як ще довго після війни жінки робили полотно самотужки. Як починало полотно своє життя від самого початку і до вишивки. Скільки нелегкої ручної праці вкладали жінки в свої вироби!
Тому дуже доречні були рядки вірша, які читала Ціліцька Зоя Петрівна:
«Розгортало життя,
Як сувій полотна,
Ось мережка гріхів
І низинка падінь,
Верховинка бажань,
Яворівка притаєних прагнень…
Далі – хрестики чорні
Страждань і терпінь
Та червона стеблівка
Палкого кохання.
Ось гладинка жіночої ласки,
Перетиканка пестощів, з ніжністю
Ці нитки, ці голки -
Незаручені пальці в наперстках,
Все життя у шитті
І шиття, як життя…»
І звичайно, як же бути святу без української пісні! Ось виходить соліст Кириченко Олексій Йосипович. Як годиться, в гарній українській вишиванці і своїм баритоном починає: «Сорочку мати вишила мені…». Та згодом вже всі академісти підхоплюють із задоволенням підспівують солістові. І вже потепліли і усміхаються обличчя, напевно, згадали свою молодість, дитинство, ті щасливі й безтурботні роки.
А пізніше звучить «Рідна мати моя, ти рушник вишиваний на долю дала…»
А коли закінчилася ця пісня, згадалася інша:
«Ой кум до куми залицявся
Та вишити сорочечку обіцявся…»
За умілі ручки майстринь, та на знак вдячності за участь у святі також пройшла церемонія нагородження всіх учасників заходу. Відчувалося як захопила академістів атмосфера затишку, родинного свята. Отже, не марними насправді здалися слова девізу клубу «Ярославна»:
«Ярославна - клуб дозвілля,
Академія добра,
В ньому радість спілкування,
Добрий настрій ожива!
Мудрість віку тут панує,
Лине пісня, слово, сміх.
Будь же з нами, «Ярославна»,
Ти натхнення для усіх!»
Насамкінець академісти від щирого серця висловлювали подяку організаторам та учасникам, які цікаво розповідали про вишивки й візерунки, полотно й українські обряди та звичаї.
Безумовно, такі заходи духовно збагачують нас в такий складний для нашої країни час. Безперечно, кожен відчув гордість за свою історію та традиції, відчув свою невід’ємність і єдність зі всім народом України.
