У таку холодну днину, яка якось нежданно і непрохано прийшла на зміну гарним вересневим теплим дням, хочеться бути ближче до тепла. І кому як не клубу «Золота осінь» знати, де найліпше проводити осінні дощові дні! З осінню поважні пані на «ти», адже віднайшли рецепт затишку, незважаючи на всі примхи погоди. І успішно втілюють його в рамках книгозбірні на масиві Незалежності спільно з координаторкою клубу, фахівчинею бібліотеки Майєю Боженко.
Рецепт простий і відомий людству здавна: просто зібратися разом за святковим столиком, поспілкуватися, послухати пісні, вірші, пригадати шлях клубу тривалістю в чотирнадцять років!
Власне так і зробили 2 жовтня. На початку зустрічі Майя Боженко повідомила присутнім, що рецепт довголіття та міцнішого здоров’я полягає в тому, що треба частіше бути в соціумі. Той, хто активно спілкується, не замикається в собі, живе довше, здоровіше і вже точно веселіше, ніж самітник.
Також академісти сьогодні разом відзначили своє «професійне» свято – День людей поважного віку. З нагоди свята їх привітала керівниця бібліотеки Світлана Хмельова, бібліотекарка Майя Боженко та директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка Людмила Полях.
Звучали пісні у виконанні ансамблю «Золота осінь», а саме: «Заспівай, моя Вкраїно», «Життя пережити – не ліс перейти», «Молодиці молодії». Сольно заспівала пісню «Кленова балада» Світлана Шкляр. Для неї, до речі, це був прем’єрний виступ. Ліричні вірші читала Галина Морєва, Ніна Голоско, Валентина Сіволапова.
Родзинкою свята стало колективне виконання пісень «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Смерека» під живий музичний супровід Сергія Яременка. А ще академісти змогли переглянути кілька світлин з історії власного клубу, пригадати, як їздили на екскурсії, як збиралися в бібліотеці, як зустрілися з улюбленим ансамблем «Лісапетний батальйон» під час їхнього виступу в БК «Росава», а ще згадали світлої пам’яті керівницю клубу Любов Жаркову, яка дуже багато зробила для розвитку та функціонування клубу.
А затим перейшли до частувань, адже академісти підготували різні смаколики власної випічки і дуже хотіли пригостити своїх подруженьок.
А у цей час до їхніх домівок приходила старість, але дома не застала, то ж зі своїми болячками і бурчанням посунула далі. Бо роки – то наше багатство, а не тягар! Ось так!