На екрані з жовтим листям, в настрої святковім, з подарунками від Фонду Костянтина Єфименка, відзначали у «Серпанку» осінні іменини в стилі «вальс-бостон», відлітала тепла осінь і хрипко співав саксофон.
І в усіх були вітання для винуватців свята, і з усіх навколишніх будинків зліталися гості, танцювали серпанківці вальс, хоч не бостон, і довго, і довго линула музика там.
І сп’янівши від насолоди, про роки забувши, літні люди, давно закохані у свою юність, святкували іменини, вікна відчинивши, і усім присутнім дарували диво. А коли затихли звуки в сутінках вечірніх, адже все має свій кінець, свій початок, засумувавши, поплакала осінь маленьким дощем, ах, як жаль цей вальс, як добре було в нім.
