Грудень, як відомо, багатий на обрядові свята в Україні. Саме на Катерини, Андрія, Миколая, які розпочинали цикл різдвяно-новорічних свят, у давні часи збиралася сільська молодь на святкові вечорниці з піснями та забавками, ворожінням і випіканням ласощів. Нині звичаї інші, але ті, давні, українські, варто пам’ятати, адже це і є код нашої нації. Сьогодні, у день вшанування пам’яті Апостола Андрія Первозваного, вечорниці відбулися у світлиці білоцерківської школи №3...

Ці рядки з вірша «Тиха елегія» Володимира Підпалого, відомого українського поета, прозаїка, перекладача, редактора, одного з найвиразніших представників творчого напрямку «тихої лірики» звучали в читальній залі нашої бібліотеки на літературному вечорі «Амплітуда поета – від землі аж до неба...». Цього року йому б виповнилося 80 років, та не судилося. В 37-річному віці його забрала у вічність страшна і підступна хвороба. Та завдяки неймовірним зусиллям берегині родини...

2 грудня у приміщенні Білоцерківського колегіуму клуб «Сузір’я» Академії пенсіонерів провів надзвичайно теплий і зворушливий захід, приурочений до Дня Збройних Сил України. Академісти підготували патріотичні пісні про рідний край, про захисників, про матір, яка чекає з фронту сина.Відкрила захід директор колегіуму Галина Склярова, яка зазначила, що в цей непростий час, коли на сході нашої країни точиться військовий конфлікт, коли білоцерківці прощаються зі своїми земляками, що віддали життя за...

5 грудня в бібліотеці №8 відбулося свято хліба «Вклонімося хлібу – він святий». Учасниками свята були читачі бібліотеки та члени клубу «Золота осінь» Академії пенсіонерів. Ведуча заходу – читачка бібліотеки,член Академії пенсіонерів «Золота осінь» Наталя Мальчукова розпочала своє привітання притчею про хліб.Хліб супроводжує нас усе життя – від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий...

Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко. Люди такого масштабу діяльності репрезентують не лише свій народ і свою епоху, а й цілу світову культуру. Та в особистому житті вони залишаються, як і більшість простих людей, нещасливими. «Тричі мені являлася любов, – зізнається поет, – тричі в руці від раю ключ держала», і тричі поет розминався зі своїм щастям. Чи винен Іван Франко...