Часто так буває: проходиш повз якусь вивіску на вхідних дверях у своєму рідному місті Біла Церква, і не уявляєш, що за ними відбувається. А там - прихований цілий всесвіт думок, почуттів, вражень, емоцій…. Так ось: 16 жовтня, завдяки співробітникам фонду Костянтина Єфименка, а може, то доля так ропорядилася, члени клубу «Сузір’я» Академії пенсіонерів (куратор Євгеній Дорош) відвідали Арт-галерею Алли Преображенської....

Біла Церква – чудове, затишне, неповторно-рідне місто. За останні роки в місті реконструйовано, побудовано і ще будується багато церков, храмів – більше 12-и, які своїми золотистими куполами роблять наше місто ще ошатнішим і красивішим. Кожен мікрорайон має свою церкву, це дуже втішає наших жителів....

Чествували іменинників не одного місяця, як це за звичай склалося в клубі – а цілого кварталу. Тож назбиралося їх чималенько, а до того ж віднайшлося і декілька ювілярок. І от що відразу впадало в око - те, як зустрічали людей, що в силу тих чи інших причин (бо це ж життя – то внуки похворіли, а то відвідували далеких родичів) були тривалий час відсутні на зустрічах «Сузір’я» - як подруг, з якими тільки вчора бачилися, як співрозмовника, що на половині речення вийшов на секунду і повернувся ж відразу, закінчуючи думку. Треба було бачити ці усміхнені обличчя, ці обійми та обмін емоційними розповідями !...

Сьогодні дуже цікавий захід. Це, в першу чергу, культурна подія. Ми в Пирогово, ми в нашому минулому, ми в нашому дитинстві. Багато хто жив у таких умовах, а дехто бував у бабусь, дідусів чи в родичів....

Ось серед казкових краєвидів рукотворні озера з плакучими вербами, пропливають білі і чорні лебеді та не менш привабливі качки і селезні. Ми їх пригощаємо шматочками хліба. А ось білочки-красуні, їм ми теж припасли гостинці....