Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним гіркотою втрат і осяяним сонцем Перемоги. Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.
Зібравшись 6 травня в актовій залі школи № 20, клуби «Усмішка» і «Діамант» провели театралізований захід до 69-ї річниці перемоги. Звучали проникливі вірші, лилися звуки до болю знайомих пісень. Перегорнули кілька сторінок тієї далекої війни і пригадали, як все це було …
На сцені – випускники 1941 року танцюють свій останній шкільний вальс і не знають, що через декілька годин, рівно о четвертій ранку, 22 червня вони закружляють у кривавому танку війни, яка триватиме 1418 днів і ночей. Видно, як хвилюються наші «діамантівці»: Галина Лиманчук, Валентина Смирнова, Антоніна Лученко, Валентин Кравцов, Валерій Борисенков, Яків Горловецький. Хоча вони й аматори, та настільки старанно виконують свої ролі, що глядачі вдячно аплодують і хвилюються не менше акторів.
Музика поволі стихає. У тиші звучать слова Ю. Левітана про початок війни. Олександр Казаковцев читає про це власний вірш. Різко, урочисто звучить кожне слово.
І ось уже дівчата проводжають хлопців на фронт, лунає низка знайомих пісень: «Огонек», «Нам нужна одна победа», «В землянке». На сцені – бійці відпочивають між боями. Одні пишуть листи рідним, інші замислились, медсестра перев’язує пораненого.
А десь стоїть біленька гарна хата,
і біля неї мати вигляда,
Чекає із війни свого солдата…
Час невладний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від тих подій, коли лунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче, - життя. Цій темі був присвячений власний вірш Марії Сударенкової, який змінився проникливою піснею «Калина» у виконанні творчого вокального колективу двох клубів. А Людмила Комендант настільки майстерно виконала вірш-благання матері, що важко було стримати сльози.
Татарською і казахською мовою звучали пісні у виконанні Таскіри Максюти, пронизані сумом і болем. Всі подумки згадують рідних і близьких, що не повернулися, що відійшли у вічність вже в повоєнні роки.
Кривавим сном закінчилася війна. Літа зарубцювали давні рани…
Під кулями ворожими сповна за тишу заплатили ветерани.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять тих, хто поклав своє життя на вівтар Перемоги.
А потім звучали вірш і пісня про Україну, яку знову виконали академісти творчого вокального колективу двох клубів.
Ми всі за спокій і радість на нашій рідній землі, у нашій вільній державі.
На завершення всі присутні виконали пісню «День Победы». І ще довго не змовкали аплодисменти та слова подяки всім учасникам концерту.
Хай пісня лине в синь небес крилато,
У мирне небо хай зліта салют!
День Перемоги – це найкраще свято!
І на землі хай в мирі всі живуть!
